Часослов неустанної молитви

Вступний стих: Го́споди Бо́же О́тче Вседержи́телю, Го́споди Си́не єдиноро́дний, Ісу́се Хри́сте, і Святи́й Ду́ше, єди́не Божество́, єди́на Си́ло, поми́луй мене́ грі́шного, і так, як я розважа́ю над Твої́ми при́судами, спаси́ мене́, недосто́йного раба́ Твого́, бо благослове́н єси́ на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 100

Про ми́лість і правосу́ддя співа́тиму Тобі, Го́споди.

Співа́тиму і розмишля́тиму на путі непоро́чній: коли́ при́йдеш до ме́не? Я ходи́в у безви́нності се́рця мого́ по́серед до́му мого́.

Не допуска́в я пе́ред о́чі мої діла протизако́нного; тих, що чи́нять пере́ступи, знена́видів;

не приста́ло до ме́не се́рце непокірливе; лука́вого, що ухиля́ється від ме́не, я не знав;

хто обмовля́є по́тай бли́жнього свого́ – того́ проганя́в; хто зве́рхній о́ком і неси́тий се́рцем – із тим я не їв.

Очі мої – на вірних землі, щоб сидіти їм разо́м зо мно́ю; хто хо́дить по путі непоро́чній, сей мені служи́в.

Не жив по́серед до́му мого́ той, хто пово́диться зве́рхньо, неправдомо́вець не мав успіху в оча́х моїх.

Щора́нку побива́в я всіх грішників землі, щоб ви́нищити із гра́ду Госпо́днього всіх, що чи́нять беззако́ння.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

І співаємо

Перший антифон, глас 6:

Днесь виси́ть на Дре́ві Той, Хто на во́дах зе́млю повісив;* вінце́м із те́рня увінчується Ангелів Цар;* в багряни́цю знуща́ння зодяга́ється Той, Хто не́бо зодяга́є хма́рами;* по лиці уда́р прийня́в Той, Хто у Йорда́ні ви́зволив Ада́ма.* Приби́тий цвя́хами – Жени́х Це́ркви.* Копіє́м проко́лений – Син Діви.* Поклоня́ємся Страстя́м Твоїм, Хри́сте.* Поклоня́ємся Страстя́м Твоїм, Хри́сте.* Поклоня́ємся Страстя́м Твоїм, Хри́сте.* Покажи́ нам і сла́вне Твоє́ Воскресіння!

Псалом: Блаже́н муж, що не ходи́в на ра́ду нечести́вих і на путь грішних не става́в, і на сіда́лищі губи́телів не засіда́в (1:1)

Другий антифон, глас 8:

Як овеча́ на зако́лення,* ве́дений був Ти, Хри́сте Ца́рю,* і, як Агнець беззло́бний, приби́тий був до хреста́ мужа́ми беззако́нними* за гріхи́ на́ші, Чоловіколю́бче.

Псалом: Чому́ заворуши́лися наро́ди і лю́ди уми́слили ма́рне? (2:1)

Третій антифон, глас 8:

Оце́ гово́рить Госпо́дь юде́ям:* «Лю́де мій, що́ я вчини́в тобі,* а́бо чим тобі дошку́лив?* Сліпців твоїх просвіти́в,* прока́жених очи́стив,* чоловіка, прику́того до ліжка, на но́ги поста́вив.* Лю́де мій, що́ я вчини́в тобі,* – і чим ти мені віддя́чив?* За ма́нну – жо́вчю, за во́ду – о́цтом;* за́мість любо́ви до ме́не* – до хреста́ мене́ пригвозди́в.* Вже не терпітиму нада́лі:* призову́ моїх язи́чників,* і ті мене́ просла́влять* із Отце́м і Ду́хом,* і я їм дару́ю життя́ вічне!»

Псалом: Го́споди, чому́ так намно́жилися гноби́телі мої? Мно́гі повстаю́ть на ме́не. (3:1)

Прокімен (Пс 34)

Повста́ли на ме́не свідки непра́ведні, про що я не відав

Стих: Суди́, Го́споди, кри́вдників моїх, побори́ протибо́рців моїх,

Пророцтва Захарії 11.11-14

І він був поламаний того дня, і найнужденніші з отари, що наглядали за мною, зрозуміли справді, що це було слово Господнє. І я сказав їм: «Коли ваша ласка, дайте мені мою плату, а коли ні, то лишіть.» І вони відважили мені мою плату - тридцять срібних. Але Господь сказав мені: «Кинь її до скарбниці, ту дорогу ціну, за яку вони мене оцінили.» І взяв я тридцять срібних і вкинув у дім Господній, у скарбницю. Потім поламав я другу палицю, Пов'язь, щоб розірвати братерство між Юдою та Ізраїлем.

Послання до Галатів 6.14-18

Мене ж не доведи, Боже, чимсь хвалитися, як тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, яким для мене світ розп'ятий, а я - світові; бо ані обрізання, ані необрізання є щось, лише - нове створіння. На тих, які поступають за цим правилом, мир на них і милосердя, а й на Ізраїля Божого. На майбутнє нехай ніхто мені не завдає клопоту, бо я ношу на моїм тілі рани Ісуса. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вашим духом, брати! Амінь.

Євангеліє від Матея 27.3-53

Тоді Юда, який його зрадив, побачивши, що його засудили, розкаявся і повернув тридцять срібняків назад первосвященикам і старшим. “Згрішив я”, – сказав, – “видавши кров невинну.” Ті ж відповіли: “Що нам до того? Ти побачиш!” Тоді він кинув гроші у святиню, пішов геть та й повісився. Первосвященики ж взяли ті гроші й кажуть: “Їх не годиться класти до скарбоні, бо це ціна крови.” Порадившись, вони купили за них ганчарське поле, щоб ховати там чужинців. Тому це поле й досі зветься Полем Крови. Тоді здійснилося слово пророка Єремії, що каже: “І взяли вони тридцять срібняків, ціну того, що був оцінений синами Ізраїля, і дали їх за ганчарське поле, як Господь мені звелів був.”
Поставлено Ісуса перед правителем, а правитель спитав його: “Ти цар юдейський?” Ісус відповів: “Ти кажеш.” Та коли первосвященики й старші його обвинувачували, він не відповідав нічого. Тоді Пилат каже до нього: “Хіба не чуєш усього, скільки то свідкують на тебе?” А він не відповів йому ані на одне слово, так що правитель вельми дивувався. На свято звик був правитель відпускати народові одного в'язня, якого вони хотіли. Був же тоді визначний в'язень, що звавсь Варавва. А коли вони зібралися, Пилат каже до них: “Кого бажаєте, щоб я вам відпустив: Варавву чи Ісуса, що зветься Христос?” Знав бо він добре, що вони з зависти видали його.
І коли він сидів на судилищі, його жінка прислала йому сказати: “Нічого не роби праведникові тому, бо я цієї ночі вві сні багато витерпіла заради нього.” Та первосвященики й старші намовили народ, – просити за Варавву, а Ісуса – видати на смерть. Заговорив правитель і сказав їм: “Кого з двох бажаєте, щоб я відпустив вам?” Ті відповіли: “Варавву.”
Каже до них Пилат: “А що маю робити з Ісусом, що зветься Христос?” Усі відповіли: “Нехай буде розіп'ятий!” Спитав він: “Що злого вчинив він?” Вони ж ще більше заходилися кричати: “Нехай буде розіп'ятий!” Пилат, бачивши, що нічого не вдіє, а заколот дедалі більшає, взяв води й умив перед народом руки та й каже: “Я невинний крови праведника цього; ви побачите.” Увесь же народ відповів, кажучи: “Кров його на нас і на наших дітях!” Тоді він відпустив їм Варавву, а Ісуса, бичувавши, видав на розп'яття.
Тоді вояки правителя, взявши Ісуса у Преторію, зібрали на нього всю чоту і, роздягнувши його, накинули на нього червоний плащ і, сплівши вінець з тернини, поклали йому на голову, а тростину дали в праву руку. Потім, припавши перед ним на коліна, глузували з нього, кажучи: “Радуйся, царю юдейський!” І плювали на нього, брали тростину й били його по голові.
А коли насміялися з нього, скинули з нього плащ, надягнули на нього його одіж і повели на розп'яття. Виходячи ж, вони зустріли одного чоловіка з Киринеї, на ім'я Симон, і примусили його нести хрест його. Прибувши на місце, що зветься Голгота, тобто сказати “Череп-місце”,
дали йому випити вина, змішаного з жовчю, але він, покуштувавши, не хотів пити.
Ті ж, що розп'яли його, поділили його одежу, кинувши жереб. А потім сіли, щоб його стерегти там. Над головою в нього прибито напис за що його засуджено: “Це Ісус – Цар Юдейський.” Тоді розіп'яли з ним двох розбійників: одного праворуч, а другого ліворуч. Ті ж, що проходили повз нього, лихословили його й похитували своїми головами, кажучи: “Ти, що руйнуєш храм і за три дні відбудовуєш знову, спаси себе самого; якщо ти Син Божий, зійди но з хреста!” Так само й первосвященики насміхалися з книжниками та старшими, говоривши: “Інших спасав, – себе спасти не може! Він цар Ізраїля: нехай тепер зійде з хреста, і ми увіруємо в нього. Він покладався на Бога, нехай же Бог визволить його нині, якщо він його любить. Сам бо казав: Я – Син Божий.” Так теж і розбійники, що були з ним розіп'яті, ображали його.
Від шостої години темрява настала по всім краю аж до дев'ятої години. А близько дев'ятої години Ісус скрикнув міцним голосом, вимовляючи: “Елі Елі, лема савах-тані”, – тобто: “Боже мій, Боже мій, чому ти мене покинув?” Деякі з тих, що там стояли, почувши це, казали: “Він Іллю кличе”. І негайно один із них підбіг, узяв губку й, намочивши її оцтом, настромив на тростину й дав йому пити. Інші ж казали: “Лиши, побачимо, чи прийде Ілля його рятувати.” А Ісус, скрикнувши сильним голосом, віддав духа. І роздерлася завіса храму надвоє, відверху аж до низу, і земля затряслася, скелі порозпадались; гроби відкрилися, багато тіл святих померлих устали, і вийшовши з гробів по його воскресінні, ввійшли у святе місто й багатьом з'явились.

Відразу: Сто́пи мої спряму́й за сло́вом Твоїм, і хай не оволодіє мно́ю нія́ке беззако́ння. Ізба́в мене́ від обмо́ви лю́дської, і збережу́ за́повіді Твої. (Пс 118:133-134)

Яви́ світло лиця́ Твого́ рабо́ві Твоє́му, і навчи́ мене́ уста́вів Твоїх. (Пс 118:135)

Неха́й спо́вняться уста́ мої хвало́ю Твоє́ю, Го́споди, щоб оспівувати мені сла́ву Твою́, ввесь день – ве́лич-красу́ Твою́. (Пс 70:8)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, навідай і зціли́ не́мочі на́ші, Імені Твого́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, Ти, що єси́ на небеса́х, неха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, неха́й при́йде Ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого. Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва на віки. Амінь.

Кондак, глас 8: Нас ра́ди Розп’я́того, прийдіте всі, оспіва́ймо. * Його́ бо ба́чила Марія на Дре́ві і промовля́ла: * «Хоч Ти і хрест те́рпиш – Ти єси́ Син і Бог мій!»

Господи, помилуй. (40 разів)

Молитва: Го́споди Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш, єдиноро́дний Си́ну і Сло́ве О́тчий, усьо́го ви́димого і неви́димого сотворі́ння Тво́рче, що че́рез невимо́вне Твоє́ чоловіколю́б’я сме́рть за нас прийня́в, як сам зво́лив, і ви́зволив нас чесно́ю Твоє́ю кро́в’ю від вла́ди те́мряви. Сам, Вла́дико, візьми́ мене́ за прави́цю, і попрова́дь мене́ до стра́ху Твого́, і спо́вни мене́ розумі́нням во́лі Твоє́ї, і удосто́й мене́ плодоно́сити в уся́кому до́брому ді́лі, і зроста́ти у пізна́нні і́стини Твоє́ї, з ра́дістю, весе́лістю і благода́ренням подвиза́тися у Єва́нгелії Твоє́ї бла́гости. Удосто́й мене́ і ча́стки святи́х Твої́х у сві́тлі Твоє́му, моли́твами і засту́пництвом пресла́вної влади́чиці на́шої Богоро́диці, що безсі́менно Тебе́ породи́ла. Ти бо єси́ джерело́ усі́х благ і Тобі́ сла́ву возсила́ємо з Отце́м і Святи́м Ду́хом ни́ні і наві́ки. Амі́нь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 2

Чому́ заворуши́лися наро́ди і лю́ди уми́слили ма́рне?

Повста́ли царі землі і князі зібра́лися поспо́лу про́ти Го́спода і про́ти Христа́ Його́: «Розірвімо пу́та їх і ски́ньмо із се́бе ярмо́ їх!»

Той, Хто живе́ на Небеса́х, посміє́ться з них і Госпо́дь поглузу́є з них.

Тоді загово́рить до них у гніві Своїм і в лю́ті Своїй збу́рить їх.

Я ж поста́влений царе́м від Ньо́го над Сіо́ном, горо́ю свято́ю Його́.

Звіща́ю повеління Госпо́днє: Госпо́дь сказа́в Мені: «Син Мій єси́ Ти, Я днесь породи́в Тебе́!

Проси́ у Ме́не, і дам Тобі наро́ди у спадкоє́мство Твоє́ і в володіння Твоє́ – краї землі.

Па́стимеш їх жезло́м залізним, мов по́суд гонча́рський, потро́щиш їх».

І ни́ні, царі, зрозумійте, навчітеся, всі су́дді землі.

Служіте Го́сподеві зо стра́хом і ра́дуйтеся Йому́ з тре́петом.

Прийміте напоу́млення, аби́ не прогнівався Госпо́дь, і не зги́нули ви, зби́вшися із путі пра́ведної, коли́ запала́є ско́ро лють Його́. Блаже́нні всі, що надіються на Ньо́го.

Псалом 7

Го́споди Бо́же мій, на Те́бе упова́ю; спаси́ мене́ од усіх гони́телів моїх і ви́зволь мене́,

щоб не схопи́в во́рог, як лев, ду́шу мою́, коли́ нема́ ні відкупи́теля, ні спаси́теля.

Го́споди Бо́же мій, якщо́ я вчини́в се, якщо́ є непра́вда в рука́х моїх,

якщо́ я заподіяв добродійникам моїм зло, то хай впаду́ од ворогів моїх знемо́жений;

хай же пожене́ во́рог ду́шу мою́, і хай насти́гне, і вто́пче в зе́млю життя́ моє́, і сла́ву мою́ в по́рох пове́ргне.

Піднеси́ся, Го́споди, у гніві Твоїм, возвели́чся в уділах ворогів Твоїх! Воста́нь, Го́споди Бо́же мій, по велінню, яке́ заповів єси́,

і собо́р наро́дів ото́чить Тебе́, і над ним на висоту́ поверни́ся!

Госпо́дь суди́тиме наро́ди; суди́ мене́, Го́споди, по правоті моїй і по неви́нності моїй у мені.

Хай же скінчи́ться зло́ба грішників, і Ти попрова́диш пра́ведника, Іспиту́ючий серця́ й утро́би, Бо́же.

Справедли́ва по́міч моя́ від Бо́га, що спаса́є пра́вих се́рцем.

Бог – суддя́ справедли́вий, і кріпкий, і довготерпели́вий, і гніву не наво́дить по всяк день.

Якщо́ не наве́рнетеся, меч Свій ого́лить; лук Свій Він напну́в і наготува́в його́,

і в нім наготува́в знаря́ддя сме́рти, стріли Свої палю́чими вчини́в.

Ось нечести́вець болів безпра́в’ям, зача́в гніт і породи́в беззако́ння,

ви́рив рів і ви́копав його́, і впаде́ в я́му, яку́ підлаштува́в.

Обе́рнеться ли́хо його́ на го́лову його́, і на тім’я його́ безпра́в’я його́ зійде.

Славосло́витиму Го́спода по пра́вді Його́ і псалми́ співа́тиму Імені Го́спода Всеви́шнього.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. (Тричі).

Прокімен (Пс 37)

Приспів: Бо я на ра́ни гото́в, і бо́лість моя́ пе́редо мно́ю за́вжди.

Стих: Го́споди, в я́рості Твоїй не карта́й мене́ і в гніві Твоє́му не кара́й мене́!

Пророцтва Ісаї 3.9-15

Вираз їхнього обличчя проти них свідчить; вони явно, як Содом, про свій гріх розповідають, вони його не криють. Горе їм! Бо самі на себе зло накликають. Скажіте: Щасливий праведник, бо він споживатиме плоди своїх учинків! Горе ж беззаконникові, лихо на нього! Бо за діла рук його буде йому й відплата. Недоросток гнобить мій народ; жінки ним правлять. Народе мій! Правителі твої на манівці тебе зводять, руйнують дорогу, якою ти простуєш. Господь устає на суд, стоїть, щоб судити народ свій. Господь виступає на суд проти старших свого народу та його князів: «Ви спустошили виноградник; загарбане в бідного - по хатах ваших. Яким правом тиснете ви народ мій і топчете вбогих?» - вирок Владики, Господа сил.

Пославння до Филип’ян 2.5-11

Плекайте ті самі думки в собі, які були й у Христі Ісусі. Він, існуючи в Божій природі, не вважав за здобич свою рівність із Богом, а применшив себе самого, прийнявши вигляд слуги, ставши подібним до людини. Подобою явившися як людина, він понизив себе, ставши слухняним аж до смерти, смерти ж - хресної. Тому і Бог його вивищив і дав йому ім'я, що понад усяке ім'я, щоб перед іменем Ісуса всяке коліно приклонилося на небі, на землі й під землею, і щоб усякий язик визнав, що Ісус Христос є Господь на славу Бога Отця. Амінь

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

і тропар, глас 1: Коли був розп’ятий Ти, Христе,* тоді тиранія припинилася і була потоптана ворожа сила;* бо не ангел, ані людина, але сам Ти, Господи,* спас нас - слава Тобі!

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

богородичний: Маючи твоє заступництво, Пречиста,* і молитвами твоїми з бід тяжких ізбавлені* і хрестом Сина твого повсюди охоронені,* достойно тебе благоговійно величаєм всі.

Го́споди, поми́луй. (40 разів) і 15 поклонів

Молитва: Го́споди, так, як Ти зна́єш; Го́споди, так, як Ти ка́жеш; Го́споди, так, як Ти хо́чеш; так неха́й во́ля Твоя́ ста́неться в мені́, о Бо́же, Твоя́ во́ля, а не мо́я, блага́ннями і засту́пництвом пресвято́ї Богоро́диці і всіх святи́х, що вгоди́ли Тобі́ на ві́ки вікі́в. Амінь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 50

Поми́луй мене́, Бо́же, по вели́кій ми́лості Твоїй, і по мно́жеству щедро́т Твоїх загла́дь беззако́ння моє́.

Упо́вні обми́й мене́ від беззако́ння мого́, і від гріха́ мого́ очи́сть мене́.

Бо беззако́ння моє́ я зна́ю, і гріх мій пе́редо мно́ю за́вжди.

Про́ти Те́бе, Єди́ного, я згріши́в і лука́ве пе́ред Тобо́ю вчини́в, тож опра́вданий Ти бу́деш у слова́х Твоїх і перемо́жеш, коли́ всту́пиш у суд.

Ось бо, в беззако́ннях я зача́тий, і в гріха́х породи́ла мене́ ма́ти моя́.

Ось бо, істину возлюби́в єси́, незвідане і тає́мне му́дрости Своє́ї яви́в Ти мені.

Окро́пиш мене́ іссо́пом – і буду очи́щений; обми́єш мене́ – і ста́ну біліший від снігу,

даси́ мені відчу́ти ра́дість і весе́лість – возра́дуються ко́сті упоко́рені.

Відверни́ лице́ Твоє́ від гріхів моїх і всі беззако́ння мої зітри́.

Се́рце чи́сте сотвори́ в мені, Бо́же, і дух пра́вий обнови́ в нутрі моїм.

Не відки́нь мене́ від лиця́ Твого́ і Ду́ха Твого́ Свято́го не відійми́ від ме́не.

Поверни́ мені ра́дість спасіння Твого́ і ду́хом владу́щим утверди́ мене́.

Навчу́ беззако́нників доріг Твоїх, і нечести́ві до Те́бе наве́рнуться.

Звільни́ мене́ від вини́ кро́ви, Бо́же, Бо́же спасіння мого́, возра́дується язи́к мій пра́вді Твоїй.

Го́споди, гу́би мої відкри́єш, і уста́ мої сповістя́ть хвалу́ Твою́.

Бо якби́ Ти же́ртви захотів, я дав би її, – та всепа́лення Тобі не до вподо́би.

Же́ртва Бо́гові – дух сокруше́нний, се́рцем сокруше́нним і смире́нним Бог не погорди́ть.

Облагодій, Го́споди, благоволінням Твоїм Сіо́н, і хай відбуду́ються стіни єрусали́мські , –

тоді вподо́баєш Собі же́ртву пра́вди, возно́шення і всепа́лення, тоді покладу́ть на вівта́р Твій тельців.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

І співаємо

Четвертий антифон, глас 8:

Зі стра́ху пе́ред юде́ями* друг Твій і бли́зький – Петро́ відрікся Тебе́, Го́споди,* і, рида́ючи, так голоси́в:* «Сліз моїх не обійди́ мовча́нням, Ще́дрий,* бо сказа́в я, що збережу́ віру – і не зберіг!»* І на́ше покая́ння так са́мо прийми́,* і поми́луй нас.

Псалом: Коли́ призва́в я, почу́в мене́ Бог пра́вди моє́ї; в у́тиску Ти дав мені про́стір; пожалій мене́ і почу́й моли́тву мою́. (4:1)

П’ятий антифон, глас 8:

До беззако́нників, що схопи́ли Тебе́,* так промовля́в Ти,* все зно́сячи, Го́споди:* «Хоч і порази́ли ви Па́стиря* і розсіяли двана́дцять ове́ць – у́чнів Моїх,* я міг би ви́ставити більш, ніж двана́дцять леґіо́нів а́нгелів.* Але́ довготерплю́,* щоб спо́внилося те, що яви́в я вам че́рез проро́ків моїх,* незвідане і тає́мне».* Го́споди, сла́ва Тобі!

Псалом: Глаго́ли мої ви́слухай, Го́споди, ува́ж на по́клик мій. (5:1)

Шостий антифон, глас 8:

Законода́вці Ізра́їля,* кни́жники та фарисе́ї,* лик апо́стольський взива́є до вас:* «Ось Храм, яки́й ви зруйнува́ли,* ось Агнець, яко́го ви розп’яли́* і в гро́бі покла́ли;* а́ле вла́дою Своє́ю Він воскре́с!* Не обма́нюйте себе́, вожді юде́йські,* бо Він – Той, Хто наро́д і в мо́рі спас, і в пусте́лі живи́в;* Він – Життя́, і Світло, і Мир для світу!»

Псалом: Го́споди, в я́рості Твоїй не карта́й мене́ і в гніві Твоє́му не кара́й мене́! (6:1)

Прокімен (Пс 40)

«Се́рце його́ зібра́ло собі беззако́ння!»

Стих: Блаже́н, хто зважа́є на бідного і вбо́гого: в день ли́ха вряту́є його́ Госпо́дь.

Пророцтва Ісаї 50.4-9

Господь Бог дав мені язик учнів, щоб я підтримував моїм словом знесиленого. Щоранку будить він, будить моє вухо, щоб я, як учень, слухав. Господь Бог відтулив мені вухо, і я не спротивився, назад не сахнувся. Плечі мої віддав я тим, які мене били; щоки мої тим, які бороду в мене рвали; обличчя мого не відвертав я від плювків та глузування. Та Господь Бог мені допомагає, тому я не осоромлюся. Тому й тримаю моє обличчя, мов кремінь: я знаю, що не застидаюся. Близько мене мій виправдувач. Хто посміє сперечатися зо мною? Станьмо разом! Хто мій супротивник? Нехай наблизиться до мене! Ось Господь Бог мені допомагає, хто мене осудить? Усі вони, немов одежа, розпадуться; міль їх поточить.

Послання до Римлян 5.6-11

Христос бо, тоді як ми були ще безсилі, у свою пору, помер за безбожних. Воно навряд чи хто за праведника вмирає; бо за доброго, може, хтось і відважився б умерти. Бог же показує свою до нас любов тим, що Христос умер за нас, коли ми ще були грішниками. Отож, тим більш тепер, оправдані його кров'ю, ми спасемося ним від гніву. Бо коли, бувши ворогами, ми примирилися з Богом смертю його Сина, то тим більше тепер, примирившися, спасемося його життям. І не тільки те, але і хвалимось у Бозі через Господа нашого Ісуса Христа, через якого ми тепер одержали примирення.

Євангеліє від Марка 15.16-41

Вояки повели його в середину двору, тобто у Преторію, та й скликали всю чоту.
Вони вдягли його в багряницю і, сплівши вінець із тернини, поклали на нього
та й почали його вітати: Радуйся, царю юдейський!
І били його тростиною по голові, плювали на нього й, падаючи на коліна, поклонялись йому.
Коли над ним наглумилися, зняли з нього багряницю й одягнули його в його одежу. Опісля ж повели його на розп'яття.
Одного ж перехожого, Симона Киринея, батька Олександра та Руфа, що повертався з поля, присилували нести його хрест.
І привели його на місце Голготу, що значить Череп-місце,
та й дали йому пити вина, змішаного з міррою, та він не прийняв.
Тоді розіп'яли його й поділили його одежу, кинувши на неї жереб, хто що візьме.
Була ж: третя година, коли вони розіп'яли його.
А був і напис, за що його засуджено, написаний: Цар Юдейський.
І розіп'яли з ним двох розбійників, одного праворуч, а другого ліворуч від нього.
Тоді збулось Писання, що каже: І з беззаконними полічено його.
І прохожі хулили його й, киваючи своїми головами, промовляли: Гей, ти, що храм руйнуєш і в три дні знов його будуєш - спаси себе з хреста!
А й первосвященики глузували між собою й разом з книжниками приказували: Інших спасав, а себе - не може спасти!
Христос, цар Ізраїля - хай зійде тепер із хреста, щоб ми побачили й увірували. Та й ті, що були з ним розп'яті, зневажали його.
А як настала шоста година, темрява наступила по всій землі аж до дев'ятої години.
О дев'ятій же годині Ісус скрикнув голосом сильним: Елої, Елої, лама савахтані? - що означає у перекладі: Боже мій, Боже мій! Чому єси покинув мене?
Деякі з тих, що там стояли, почувши те, казали: Он, Іллю кличе!
Побіг один і, намочивши губку оцтом та настромивши на тростину, давав йому пити, кажучи: Чекайте, побачимо, чи прийде Ілля зняти його!
А Ісус, голосом сильним скрикнувши, віддав духа.
Тоді завіса в храмі роздерлася надвоє, зверху аж донизу.
Бачивши ж сотник, що стояв проти нього, що так віддав духа, сказав: Чоловік цей справді був Син Божий.
Були й жінки, що дивилися здалека. Між ними була Марія Магдалина, Марія, мати Якова Молодшого та Йосифа, і Саломія,
що слідом за ним ходили і йому услугували, як був він у Галилеї, та й багато інших, що з ним були прийшли в Єрусалим.

Відразу Госпо́дь Бог благослове́н, благослове́н Госпо́дь день у день, сприя́тиме нам Бог спасіння на́шого. Бог наш – Бог, що спаса́є. (Пс 67:20-21)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй. (40 разів)

Молитва: Влади́ко Го́споди, Си́ну чоловіколю́бного Отця́, згріши́ли ми на не́бо і пе́ред Тобо́ю і не гі́дні зва́тися сина́ми Твої́ми, але́, довіря́ючись милосе́рдю Твоє́му, віддає́мось бла́гості Твої́й. Запору́кою милосе́рдя Твого́ ма́ємо чесни́й і животворя́щий Хрест Твій, яки́й ви́терпів єси́ за́для нас. Як запору́ку Твоє́ї ві́рності ма́ємо блу́дницю, розбі́йника, ми́таря і Павла́, що коли́сь зневажа́в Тебе́ і переслі́дував. Че́рез них Ти, Го́споди, заохо́чуєш усі́х нас прибіга́ти до Твоє́ї бла́гості. І так як їх яви́в Ти сла́вними і блаже́нними, так і нас, що припада́ємо до щедро́т Твої́х, очи́сти, бо Ти благослове́н єси́ наві́ки. Амі́нь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 34

Суди́, Го́споди, кри́вдників моїх, побори́ протибо́рців моїх,

візьми́ обладу́нок і щит і воста́нь на по́міч мені!

Ви́тягни меч і загороди́ путь гони́телям моїм, скажи́ душі моїй: «Я – спасіння твоє́».

Хай постидя́ться й осоро́мляться ті, що шука́ють ду́шу мою́, хай подаду́ться наза́д і постидя́ться ті, що замишля́ють мені зло.

Душа́ ж моя́ возра́дується Го́сподом, возвесели́ться спасінням Його́;

всі ко́сті мої ска́жуть: «Го́споди, Го́споди, хто подібний до Те́бе, що визволя́єш нужде́нного з руки́ могу́тніших від ньо́го, і нужде́нного та вбо́гого – від зви́клих обдира́ти його́!»

Повста́ли на ме́не свідки непра́ведні, про що я не відав, випи́тували мене́,

віддя́чили мені злом за добро́ і безпліддям – душі моїй.

Я ж, коли́ вони́ напастува́ли мене́, надяга́в вере́тище і смиря́в по́стом ду́шу мою́, та моли́тва моя́ в нутро́ моє́ поверта́лася.

Як бли́жньому, як бра́тові на́шому, так догоджа́в я; як скорбо́тний та наріка́ючий – так я смиря́вся.

І вони́ зраділи і про́ти ме́не зібра́лися, зібра́ли на ме́не уда́ри – а я й не знав. Вони́ розділи́лися, та не розка́ялися:

досвідчували мене́, глуми́лися на́до мно́ю глу́мом, скрегота́ли на ме́не зуба́ми своїми.

Го́споди, коли́ поба́чиш? Відживи́ ду́шу мою́ від злодія́ння їх, від ле́вів – єдиноро́дну мою́.

Просла́влю Тебе́, Го́споди, у збо́рі многолю́дному, в наро́ді могу́тньому восхвалю́ Тебе́!

Хай не злорадіють на́до мно́ю ті, що ворогу́ють про́ти ме́не непра́ведно, нена́видять мене́ даре́мно та переми́гуються очи́ма.

Бо мені вони́ ми́рне говори́ли – та у гніві підступи обмірко́вували,

розкри́ли на ме́не уста́ свої, сказа́ли: «До́бре ж, до́бре ж, ба́чили о́чі на́ші».

Ти ба́чив се, Го́споди! Не промовчи́. Го́споди, не відступи́ від ме́не.

Пробуди́ся, Го́споди, і зверни́ся до су́ду мого́, Бо́же мій і Го́споди мій, – до розпра́ви моє́ї!

Розсуди́ мене́ по пра́вді Твоїй, Го́споди Бо́же мій, і хай не злорадіють вони́ на́до мно́ю,

хай не ска́жуть у серця́х своїх: «До́бре ж, до́бре ж душі на́шій», і хай не ска́жуть: «Ми поже́рли його́!»

Хай постидя́ться й осоро́мляться по́спіль ті, що ра́дуються зли́годням моїм; хай покри́ються стидо́м і со́ромом ті, що велича́ються на́до мно́ю.

Хай возра́дуються і возвеселя́ться ті, що бажа́ють оправда́ння мого́, і хай гово́рять за́вжди: «Хай возвели́читься Госпо́дь!» ті, що бажа́ють ми́ру рабо́ві Його́.

І язи́к мій повча́тиме пра́вді Твоїй, уве́сь день – хвалі Твоїй.

Псалом 75

Відо́мий у Юде́ї Бог, в Ізра́їлі вели́ке Ім’я́ Його́.

І поста́ло в Ми́рі місце Його́, і житло́ Його́ – на Сіо́ні.

Там сокруши́в Він си́лу лу́ків, збро́ю, і меч, і війну́.

Світиш Ти ди́вно із гір вічних.

Збенте́жилися всі нерозу́мні се́рцем: засну́ли сном своїм – і всі мужі бага́тства нічо́го не знайшли́ в рука́х своїх.

Від погро́зи Твоє́ї, Бо́же Якова, завме́рли ті, що сіли на ко́ней.

Ти страшни́й єси́, і хто протиста́не Тобі? Від віків – гнів Твій.

З не́ба зроби́в Ти чу́тним суд; земля́ зляка́лася і замо́вкла,

коли́ воста́в Бог на суд, щоб спасти́ всіх смире́нних землі.

Бо за́пал лю́дський прославля́тиме Тебе́, і до оста́нку за́пал святкува́тиме Тобі.

Помоліться і возда́йте Го́сподеві, Бо́гу на́шому; всі, хто довко́ла Ньо́го, принесу́ть дари́

страшно́му – Йому́, що відніма́є дух у князів, страшно́му для царів земни́х.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. (Тричі).

Прокімен (Пс 21)

Розділи́ли ри́зи мої між собо́ю і на оде́жу мою́ мета́ли же́реб.

Стих:Бо́же, Бо́же мій, згля́нься на ме́не! Чому́ Ти поки́нув мене́? Дале́ко від спасіння мого́ слова́ гріхопадінь моїх!

Пророцтва Амоса 8.9-12

«І станеться в той день, - слово Господа Бога, - я сонцю заповім заходити опівдні, нашлю серед ясного дня пітьму на землю. Оберну ваші свята в смуток, усі ваші пісні в лемент. Я наведу на кожен стан вереття, на кожну голову - лисину. Наведу плач, немов по синові одинакові: так воно буде до кінця, немов гіркий день. Ось дні надходять, - слово Господа Бога, - і я пошлю на землю голод; не голод за хлібом, не спрагу за водою, лише за слуханням слова Господнього. І вони будуть плентатись від моря і до моря, від півночі до сходу сонця будуть туди й сюди тинятися, шукаючи слова Господнього, але його не знайдуть.

Перше послання до Коринтян 1.18-31

Бо слово про хрест - глупота тим, що погибають, а для нас, що спасаємося, сила Божа.
Писано бо: «Знищу мудрість мудрих і розум розумних знівечу! Де мудрий? Де учений? Де дослідувач віку цього?» Хіба Бог не зробив дурною мудрість цього світу? А що світ своєю мудрістю не спізнав Бога у Божій мудрості, то Богові вгодно було спасти віруючих глупотою проповіді. Коли юдеї вимагають знаків, а греки мудрости шукають, - ми проповідуємо Христа розп'ятого: -ганьбу для юдеїв, і глупоту для поган, а для тих, що покликані, -чи юдеїв, чи греків - Христа, Божу могутність і Божу мудрість. Бо, нібито немудре Боже - мудріше від людської мудрости, і немічне Боже міцніше від людської сили. Погляньте, брати, на звання ваше: не багато мудрих тілом, не багато сильних, не багато благородних;
але Бог вибрав немудре світу, щоб засоромити мудрих, і безсильне світу Бог вибрав, щоб засоромити сильних, - і незначне світу та погорджене Бог вибрав, і те, чого не було, щоб знівечити те, що було, щоб жадне тіло не величалося перед Богом. Тож через нього ви у Христі Ісусі, який став нам мудрістю від Бога і оправданням, і освяченням, і відкупленням,
щоб було, як написано: «Хто хвалиться, нехай у Господі хвалиться.»

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

і тропар, глас 6: Днесь сповнилося слово пророче: ось бо поклоняємося на місці, де стояли ноги Твої, Господи, і, споживши від дерева спасіння, звільняємося від пристрастей гріховних молитвами Богородиці, єдиний Чоловіколюбче.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

богородичний: Моли Сина Твого, Діво Богородице, на Хресті розп’ятого і воскреслого з мертвих, Христа Бога нашого, щоб спаслися душі наші.

Го́споди, поми́луй. (40 разів) і 15 поклонів

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 90

Хто живе́ під опікою Всеви́шнього, під покро́вом Бо́га Небе́сного осе́литься.

Ска́же Го́сподеві: «Засту́пник мій єси́ і Прибіжище моє́, Бог мій, і упова́ю на Ньо́го».

Бо Він ви́зволить тебе́ од сіті лове́цької і од вісті триво́жної.

Плечи́ма Своїми отінить тебе́, і під крильми́ Його́ безпе́чний бу́деш, – броне́ю ото́чить тебе́ істина Його́.

Не побоїшся ні жа́ху нічно́го, ні стріли́, що літа́є удень,

ні загро́зи, що бро́дить у те́мряві, ні напа́сти і біса полуде́нного.

Впаде́ по́біч те́бе ти́сяча і де́сять ти́сяч – право́руч те́бе, але́ до те́бе не набли́зиться.

Тільки очи́ма твоїми погля́неш – і відпла́ту грішникам поба́чиш.

Бо Ти, Го́споди, упова́ння моє́! Всеви́шнього обра́в єси́ за прибіжище твоє́.

Не підсту́пить до те́бе зло, і ка́ра не набли́зиться до шатра́ твого́,

бо Ангелам Своїм Він заповість про те́бе берегти́ тебе́ на всіх путя́х твоїх, –

на рука́х понесу́ть тебе́, аби́ ти не спіткну́вся об ка́мінь ного́ю твоє́ю.

На га́спида і василіска насту́пиш, і пото́пчеш ле́ва і драко́на.

«Бо на Ме́не упова́в він, і Я ви́зволю його́; покри́ю його́, бо він пізна́в Ім’я́ Моє́.

Призове́ Мене́ – і почу́ю його́, з ним Я в скру́ті, ізба́влю його́ і просла́влю його́.

Довгото́ю днів спо́вню його́ і явлю́ йому́ спасіння Моє́».

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

І співаємо

Сьомий антифон, глас 7:

Стра́шно було́ ба́чити,* як не́ба і землі Творе́ць на хресті виси́ть,* як со́нце поме́ркло,* а день зно́ву в ніч оберну́вся,* і як земля́ з гробни́ць висила́є тіла́ ме́ртвих;* з ни́ми ж і ми поклоня́ємося Тобі,* спаси́ нас!

Псалом: Го́споди Бо́же мій, на Те́бе упова́ю; спаси́ мене́ од усіх гони́телів моїх і ви́зволь мене́. (7:1)

Восьмий антифон, глас 6:

Коли́ до хреста́ приби́ли беззако́нники Го́спода Сла́ви,* взива́в Він до них:* «Чим я скри́вдив вас або чим вас прогнівав?* Пе́редо мно́ю хто вас визволя́в від у́тиску?* І ни́ні чим мені віддя́чуєте – злом за добро́?* За стовп вогне́нний – до хреста́ мене́ приби́ли;* за хма́ру – ви́копали мені моги́лу;* за ма́нну – жовч мені піднесли́;* за во́ду – о́цтом мене́ напоїли.* Призива́ю відтепе́р язи́чників,* і вони́ мене́ просла́влять* із Отце́м і Святи́м Ду́хом!»

Псалом: Го́споди, Госпо́дь наш, яке́ чу́дне Ім’я́ Твоє́ по всій землі, бо вознесла́ся вели́чність Твоя́ ви́ще небе́с! (8:1)

Дев’ятий антифон, глас 8:

Пе́ред чесни́м Твоїм Хресто́м,* коли́ во́їни знуща́лися над Тобо́ю, Го́споди,* Духо́вні Во́їнства вража́лися:* бо був увінчаний вінце́м нару́ги* Ти, Яки́й зе́млю живописа́в квітами,* і мав на Собі багряни́цю глу́му* Ти, Яки́й твердь у хма́ри зодяга́єш.* Че́рез таки́й бо Про́мисел* відо́мим ста́ло благосе́рдя Твоє́, Хри́сте;* вели́ка Твоя́ ми́лість, сла́ва Тобі.

Псалом: Ісповім Тебе́, Го́споди, всім се́рцем моїм, повім усі чудеса́ Твої. (9:1)

Прокімен (Пс 30)

В ру́ки Твої відда́м дух мій

Стих: На Те́бе, Го́споди, упова́ю, хай не осоро́млюся повік; у пра́вді Твоїй ви́зволь мене́ і ви́рятуй мене́.

Пророцтва Ісаї 52.13-53.12

Ось пощастить Слузі моєму; він вознесеться, піде вгору, стане вельми великим. І як жахалися численні, глядівши на нього, - вигляд його не мав нічого людського в собі, - так многота народів буде на нього дивуватись, царі затулять рота свого; бо таке побачать, що їм не оповідалось, довідаються про таке, чого не чули. Хто б повірив тому, що ми чули? Кому рамено Господнє об'явилось? Він, мов той пагін, виріс перед нами, мов корінь із землі сухої. Не було в ньому ні виду, ні краси, - ми бачили його, - ні вигляду принадного не було в ньому.
Зневажений, останній між людьми, чоловік болів, що зазнав недуги; немов людина, що перед нею обличчя закривають, зневажений, і ми його нізащо мали. Та він наші недуги взяв на себе, він ніс на собі наші болі. Ми ж, ми гадали, що його покарано, що Бог його побив, принизив. Він же був поранений за гріхи наші, роздавлений за беззаконня наші. Кара, що нас спасає, була на ньому, і його ранами ми вилікувані. Усі, як вівці, ми блукали; кожен ходив своєю дорогою; провини нас усіх Господь поклав на нього. Його мордовано, та він упокорявся і не розтуляв своїх уст; немов ягня, що на заріз ведуть його, немов німа вівця перед обстригачами, не відкривав він уст. Насильно, скорим судом його вхопили. Хто з його сучасників думав, що його вирвано з землі живих і що за гріхи народу свого його побито аж до смерти? Гріб йому призначили разом з безбожними, і з злочинцями його могила, хоч він і не вчинив насильства, і не було обману в устах у нього. Та Господь схотів придавити його стражданням. Якщо він принесе своє життя в покуту, то узрить потомство, житиме довго, і рука його вчинить успішно волю Господню. Після трудів душі своєї він побачить світло і насититься своїм знанням. Слуга мій виправдає багатьох, їхні беззаконня понесе на собі.
Тому я дам йому, як пай, премногих; він з сильними буде ділити здобич, бо видав на смерть свою душу і був зачислений до лиходіїв, коли він узяв на себе гріхи багатьох і за грішників заступався.

Послання до Євреїв 2.11-18

Бо той, що освячує, і ті, що освячуються, всі від одного. Тому й не соромиться називати їх братами, коли каже: «Я звіщу ім'я твоє моїм братам, хвалитиму тебе серед громади.» І ще: «Буду надіятись на нього.» Та й: «Ось я і діти, що їх Бог мені дав.» А що діти були учасниками тіла і крови, то й він подібно участь у тому брав, щоб смертю знищити того, хто мав владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерти все життя тримав у рабстві. Адже не ангелам іде на допомогу, а потомству Авраама. Тому він мусів бути в усьому подібний до братів, щоб стати милосердним та вірним архиереєм у справах Божих на спокутування гріхів народу. Тому, власне, що страждав і сам був випробуваний, він може допомогти тим, що проходять через пробу.

Євангеліє від Луки 23.32-49

З ним вели також двох інших, злочинців, щоб їх скарати на смерть.
І як прийшли на місце, що зветься Череп, там його розіп'яли і злочинців, одного по правиці, а другого по лівиці.
Ісус же сказав: “Отче, відпусти їм, не знають бо, що роблять.” Коли ж ділили його одіж, то кидали жереб.
Люди стояли й дивились. Навіть князі їхні насміхалися, кажучи: “Інших спасав, нехай спасе себе самого, коли він - Месія Божий, Вибраний!”
Вояки також глузували з нього; підходячи до нього й подаючи йому оцет,
примовляли: “Коли ти цар юдейський, спаси себе самого!”
А був над ним і напис грецьким письмом, латинським і єврейським: “Це - Цар Юдейський.”
Один із повішених злочинців зневажав його, кажучи: “Хіба ти не Христос? Спаси себе і нас!”
А другий, озвавшися, скартав його й мовив: “Чи не боїшся Бога, ти, що покутуєш ту саму кару?
Бож ми приймаємо кару, гідну наших учинків, цей же не зробив нічого злого.”
І додав: “Ісусе! Згадай про мене, як прийдеш у своє Царство.”
Сказав (Ісус) до нього: “Істинно кажу тобі: Сьогодні будеш зо мною в раї.”
Було вже близько шостої години, і темрява по всій землі настала аж до дев'ятої години,
бо затьмарилось сонце; а й завіса храму роздерлася посередині.
Ісус закликав сильним голосом: “Отче, у твої руки віддаю духа мого!” Сказавши це, він віддав духа.
Побачивши, що сталося, сотник почав прославляти Бога, кажучи: “Справді цей чоловік був праведний.”
Всі люди, що були збіглися на те видовище, побачивши, що сталось, поверталися (додому), б'ючи себе у груди.
Усі ж його знайомі стояли оподалік, а жінки, що були прийшли слідом за ним з Галилеї, дивилися на це.

Відразу: Ско́ро хай зустрінуть нас щедро́ти Твої, Го́споди, бо зубожіли ми ве́льми. Поможи́ нам, Бо́же, Спаси́телю наш, за́для сла́ви Імені Твого́. Го́споди, ізба́в нас і очи́сти гріхи́ на́ші за́для Імені Твого́. (Пс 78:8-9)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй. (40 разів)

Молитва: Бо́же і Го́споди Сил і всього́ творіння Зверши́телю, що з милосе́рдя незрівня́нної Твоє́ї ми́лости Єдиноро́дного Си́на Твого́, Го́спода на́шого Ісу́са Христа́ низпосла́в на спасіння ро́ду на́шого і дорогоцінним Його́ Хресто́м рукописа́ння гріхів на́ших розірва́в, і переміг нача́ла і вла́сті те́мряви! Сам, Влади́ко Чоловіколю́бче, прийми́ і від нас, грішних, ці подя́чні і блага́льні моли́тви, і ви́з-воль нас від уся́кого згу́бного і те́много гріха́ та від усіх ви́димих і неви́димих ворогів, що пра́гнуть заподіяти нам зло. Пройми́ стра́хом пе́ред Тобо́ю пло́ті на́ші і не ухили́ серде́ць на́ших до слів або по́мислів лука́вих, але́ любо́в’ю Твоє́ю зрань ду́ші на́ші, щоб ми, завжди́ на Те́бе ди́влячись і світлом Твоїм прова́джені, спогляда́ли Тебе́, непри́ступне й вічносу́ще Світло, і невпи́нне ісповідання та благода́рення Тобі возсила́ли, Безнача́льному Отцю́ з Єдиноро́дним Твоїм Си́ном, і Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твоїм Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 21

Бо́же, Бо́же мій, згля́нься на ме́не! Чому́ Ти поки́нув мене́? Дале́ко від спасіння мого́ слова́ гріхопадінь моїх!

Бо́же мій, візву́ вдень – і не почу́єш, і вночі – і се не в безу́мство мені.

Але́ Ти у святи́ні живе́ш, Хвало́ Ізра́їлева.

На Те́бе упова́ли отці на́ші; упова́ли, і Ти ізба́вив їх;

до Те́бе візва́ли – і спасли́ся, на Те́бе упова́ли – і не осоро́милися.

А я – хроба́к, а не люди́на, ганьба́ люде́й і знева́га наро́ду.

Всі, хто погляда́в на ме́не, глуми́лися на́до мно́ю, воруши́ли губа́ми, кива́ли голово́ю:

«Він упова́в на Го́спода, хай ізба́вить його́, хай спасе́ його́, бо вподо́бав його́!»

Бо се Ти ви́вів мене з утро́би, Ти упова́ння моє́ од груде́й ма́тері моє́ї,

на Те́бе зда́ний я, відколи́ був під се́рцем, від ло́на ма́тері моє́ї Бог мій єси́ Ти.

Не відступа́й від ме́не, бо скорбо́та бли́зько, бо нема́ помічника́ мені.

Оточи́ли мене́ тельці мно́гі, бики́ вгодо́вані обступи́ли мене́,

роззя́вили на ме́не па́щі свої, як лев, що порива́є і рика́є.

На́че вода́, я розли́вся, і розси́палися всі ко́сті мої; ста́ло се́рце моє́, на́че віск та́нучий, всере́дині нутра́ мого́.

Ви́сохла, немо́в чере́п’я, міць моя́, і язи́к мій прили́п до піднебіння мого́, і в прах сме́рти звів Ти мене́.

Бо оточи́ли мене пси мно́гі, згра́я лиходіїв обступи́ла мене́, проби́ли ру́ки мої і но́ги.

Полічи́в я всі ко́сті мої, вони́ ж спостеріга́ли і позира́ли на ме́не.

Розділи́ли ри́зи мої між собо́ю і на оде́жу мою́ мета́ли же́реб.

Ти ж, Го́споди, не віддаля́й допомо́ги Твоє́ї від ме́не, на за́хист мені поспіши́!

Ви́зволь від меча́ ду́шу мою́ і з руки́ пса – єдиноро́дну мою́.

Спаси́ мене́ із па́щі ле́ва, і від рогів єдиноро́гів – смире́ння моє́.

Повім Ім’я́ Твоє́ бра́тії моїй, по́серед собо́ру оспіва́ю Тебе́.

Ви, що боїте́ся Го́спода, восхваліте Його́! Все сім’я Якова, просла́вте Його́! Хай же убоїться Його́ все сім’я Ізра́їлеве!

Бо Він не зне́хтував і не обу́рився моли́твою нужде́нного, і не відверну́в лиця́ Свого́ від ме́не, і коли́ я візва́в до Ньо́го, почу́в мене́.

Від Те́бе – хвала́ моя́, у збо́рі вели́кому просла́влю Тебе́, обітниці мої возда́м пе́ред ти́ми, що боя́ться Його́.

Бу́дуть їсти вбо́гі і наситя́ться, і восхва́лять Бо́га ті, що шука́ють Його́: живі бу́дуть серця́ їх повік-віку.

Спом’яну́ться і наве́рнуться до Го́спода всі кінці землі, і покло́няться пе́ред Ним усі племе́на наро́дів,

бо Госпо́днє – Ца́рство, і Він володарю́є наро́дами.

Їли і поклони́лися всі могу́тні землі; пе́ред Ним припаду́ть усі, що схо́дять у зе́млю. І душа́ моя́ для Ньо́го живе́,

і сім’я моє́ послу́жить Йому́: возвісти́ть про Го́спода ро́дові гряду́щому,

і возвістя́ть пра́вду Його́ наро́дові, що ма́є народи́тися: «Се сотвори́в Госпо́дь!»

Псалом 68

Спаси́ мене́, Бо́же, бо сягну́ли во́ди до душі моє́ї.

Ув’я́знув я у тва́ні глибини́, і нема́ на чо́му ста́ти; ввійшо́в у глиби́ни морські, і бу́ря потопи́ла мене́.

Втоми́вся я крича́ти, охри́пла горта́нь моя́, поме́ркли о́чі мої від то́го, що вигляда́в я Бо́га мого́.

Намно́жилися по́над воло́сся голови́ моє́ї ті, що нена́видять мене́ даре́мно; зміцни́лися вороги́ мої, що виганя́ють мене́ непра́ведно; чого́ не відніма́в я, те му́сив віддава́ти.

Бо́же, Ти пізна́в безу́мство моє́, і пере́ступи мої від Те́бе не утаїлися.

Хай не постидя́ться че́рез ме́не ті, що дожида́ють Тебе́, Влади́ко, Го́споди Сил, хай не осоро́мляться че́рез ме́не ті, що шука́ють Тебе́, Бо́же Ізра́їлів!

Бо за́для Те́бе сте́рпів я хулу́, покри́в со́ром обли́ччя моє́.

Відчу́женим став я для братів моїх і сторо́ннім для синів ма́тері моє́ї,

бо ре́вність до до́му Твого́ з’їла мене́, і хули́ хули́телів Твоїх упа́ли на ме́не.

І впоко́рив я по́стом ду́шу мою́, – і се ста́ло в нару́гу мені;

і вбрав, як одіння моє́, вере́тище, – і став для них при́тчею.

Про ме́не тереве́нили ті, що сидя́ть у бра́мі, і про ме́не співа́ли ті, що п’ють вино́.

А я з моли́твою моє́ю до Те́бе, Го́споди, – час благовоління, Бо́же! – по мно́жеству ми́лости Твоє́ї почу́й мене́ у вірності спасіння Твого́.

Спаси́ мене́ від тва́ні, щоб я не ув’я́знув; ха́й уряту́юся від нена́висників моїх та з глибини́ вод;

хай не пото́пить мене́ бу́ря на во́дах, і хай не погли́не мене́ глибина́, і хай не зімкне́ на́до мно́ю безо́дня па́щу свою́.

Почу́й мене́, Го́споди, бо блага́ ми́лість Твоя́; по мно́жеству щедро́т Твоїх згля́нься на ме́не.

Не відверта́й лиця́ Твого́ від о́трока Твого́, бо я терплю́, ско́ро почу́й мене́,

воньми́ душі моїй і ізба́в її, за́для ворогів моїх вряту́й мене́.

Ти бо зна́єш ганьбу́ мою́, і стид мій, і со́ром мій; пе́ред Тобо́ю всі, що гнітя́ть мене́.

Ганьбу́ передчува́ла душа́ моя́ і стражда́ння; і ждав я то́го, хто розділи́в би скорбо́ту, і не було́ його́, і утіши́телів – і не знайшо́в.

І да́ли в їжу мені жовч і в спра́зі моїй напоїли мене́ о́цтом.

Нужде́нний і збо́лений я; і спасіння лиця́ Твого́, Бо́же, хай засту́пить мене́.

Восхвалю́ Ім’я́ Бо́га мого́ з піснею, возвели́чу Його́ похвало́ю,

і се вго́дне бу́де Бо́гові більше, ніж ю́ний теле́ць, яко́му проріза́ються ро́ги і ра́тиці.

Хай узря́ть убо́гі і возвеселя́ться; шука́йте Бо́га, і жива́ бу́де душа́ ва́ша.

Бо почу́в убо́гих Госпо́дь, і зако́ваних Своїх не зне́хтував.

Хай восхва́лять Його́ небеса́ і земля́, мо́ре і все, що вору́шиться в ньо́му.

Бо спасе́ Бог Сіо́н, і воздви́гнуться гра́ди Юде́йські, і посе́ляться там, і успадку́ють його́.

І насіння рабів Його́ володітиме ним, і ті, що лю́блять Ім’я́ Його́, сели́тимуться в нім.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. (Тричі).

Прокімен (Пс 68)

І да́ли в їжу мені жовч і в спра́зі моїй напоїли мене́ о́цтом.

Стих: Спаси́ мене́, Бо́же, бо сягну́ли во́ди до душі моє́ї.

Пророцтва Ісаї 63.1-3

Хто ж це йде з Едому, у багряних шатах з Боцри? Такий величний у своїй одежі, що виступає повний сили? Це я, той, що повідає справедливість, великий у спасінні. Чому шати твої багряні, одежа твоя, мов у того, хто топтав грона у винотоці? Я топтав сам один у винотоці, нікого з-поміж народів не було зо мною. Я їх топтав у моїм гніві, давив їх у моїй досаді, їхній сік на мої шати бризкав, і я заплямив усю мою одежу.

Послання до Євреїв 9.11-28

Христос же, з'явившись як архиєрей майбутніх благ, через більший і досконаліший намет, що зроблений не людською рукою, тобто не земної будови, - і не з кров'ю козлів та телят, але з власною кров'ю, - увійшов, раз назавжди у святиню і знайшов вічне відкуплення. Бо коли кров волів і козлів та попіл із телиці, як покропить нечистих, освячує, даючи їм чистоту тіла,
то скільки більше кров Христа, - який Духом вічним приніс себе самого Богові непорочним, - очистить наше сумління від мертвих діл, на служіння Богові живому! Власне тому він і є посередник нового завіту, щоб - після того, як наступила його смерть для відкуплення гріхів першого завіту - вибрані одержали обітницю вічного спадкоємства. Бо де є заповіт, мусить там наступити смерть заповітника. Заповіт має силу лиш по смерті, він не варт нічого, поки живе заповітник. Тому навіть і перший завіт був освячений кров'ю. Коли Мойсей був проголосив усі заповіді за законом усьому народові, він узяв крови бичків та козлів з водою, червоної вовни та іссопу й покропив саму книгу та ввесь народ, кажучи: «Це кров завіту, що його Бог установив для вас.» Так само й намет і ввесь служебний посуд покропив кров'ю. Зрештою, за законом, майже все очищується кров'ю, і без кровопролиття відпущення немає. Тож треба було, щоб тоді, як подоби речей небесних очищувались таким чином, то самі небесні речі - жертвами, багато ліпшими від отих. Христос бо ввійшов не в рукотворну святиню, яка була подобою правдивої, а в саме небо, щоб тепер з'явитися за нас перед обличчям Божим. Та й не на те, щоб принести себе самого багато разів у жертву, як входить архиєрей щороку в святиню з не своєю кров'ю; інакше бо він був би мусів багато разів страждати від заснування світу. Тепер же він раз назавжди з'явився на кінці віків, щоб знищити гріх своєю жертвою. І як призначено людям раз умерти, потім же суд, так і Христос лише один раз мав себе принести, щоб узяти на себе гріхи багатьох, а вдруге не заради гріха з'явиться тим, що очікують його на спасіння.

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

і тропар, глас 2: Спасі́ння зве́ршив єси́ по́серед землі́, Хри́сте Бо́же, на хресті́ пречи́сті ру́ки Твої́ просте́р єси́, збира́ючи всі наро́ди, що взива́ють: «Го́споди, сла́ва Тобі́!»

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

богородичний: Милосе́рдя су́ще Джерело́, ми́лости удосто́й нас, Богоро́дице; спогля́нь на люде́й, що згріши́ли, яви́ як за́вжди си́лу Твою́; бо на Те́бе упова́ючи, взива́ємо до Те́бе: «Ра́дуйся», як коли́сь Гавриїл, безпло́тних Архистрати́г.

Го́споди, поми́луй. (40 разів) і 15 поклонів

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 85

Приклони́, Го́споди, ву́хо Твоє́ і почу́й мене́, бо нужде́нний і вбо́гий я.

Збережи́ ду́шу мою́, бо благочести́вий я; спаси́, Бо́же мій, раба́ Твого́, що упова́є на Те́бе.

Поми́луй мене́, Го́споди, бо до Те́бе взива́тиму весь день.

Звесели́ ду́шу раба́ Твого́, бо до Те́бе, Го́споди, возніс я ду́шу мою́.

Бо Ти, Го́споди, благи́й і негнівли́вий, і многоми́лостивий до всіх, що призива́ють Тебе́.

Ви́слухай, Го́споди, моли́тву мою́ і воньми́ го́лосу моління мого́.

В день скорбо́ти моє́ї взива́ю до Те́бе, бо Ти почу́єш мене́.

Нема́ подібного до Те́бе між бога́ми, Го́споди, і нема́ рівного по діла́х Твоїх.

Всі наро́ди, скільки їх сотвори́в єси́, при́йдуть і покло́няться пе́ред Тобо́ю, Го́споди, і просла́влять Ім’я́ Твоє́.

Бо вели́кий Ти, і тво́риш чудеса́, Ти єси́ Бог єди́ний.

Наста́в мене́, Го́споди, на путь Твою́, і ходи́тиму в істині Твоїй; хай звесели́ться се́рце моє́ боя́зню Імені Твого́.

Ісповім Тебе́, Го́споди Бо́же мій, всім се́рцем моїм і просла́влю Ім’я́ Твоє́ повік,

бо вели́ка ми́лість Твоя́ на́до мно́ю, і Ти ізба́вив ду́шу мою́ з Аду щонайгли́бшого.

Бо́же, законопересту́пники повста́ли на ме́не, і збо́рище си́льних шука́ло ду́шу мою́, і не поста́вили Тебе́ пе́ред собо́ю.

Але́ Ти, Го́споди Бо́же мій, ще́дрий і ми́лостивий, довготерпели́вий і многоми́лостивий і істинний.

Згля́нься на ме́не і поми́луй мене́, дай си́лу Твою́ слузі Твоє́му і спаси́ си́на Твоє́ї слуги́ні.

Сотвори́ на мені знаме́ння на бла́го, і хай поба́чать нена́висники мої і постидя́ться, бо Ти, Го́споди, допоміг мені і потішив мене́.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

І співаємо

Десятий антифон, глас 5:

Прийдіте, христоно́сні лю́ди,* гля́ньмо, про що змо́вився Юда-зра́дник* зі свяще́никами беззако́нними про́ти Спа́са на́шого:* днесь Безсме́ртне Сло́во* зроби́ли вони́ ви́нним сме́рти* і, відда́вши Пила́тові, на Че́реп-місці розп’яли́.* І стражда́ння ці прохо́дячи, взива́в Спаси́тель наш, гово́рячи:* «Прости́ їм, Отче, гріх цей,* щоб пізна́ли наро́ди* із ме́ртвих моє́ Воскресіння!»

Псалом: На Го́спода я покла́вся; як же ви гово́рите душі моїй: «Поли́нь на го́ри, як пта́шка»? (10:1)

Одинадцятий антифон, глас 8:

Сього́дні хра́мова завіса* на ганьбу́ беззако́нним роздира́ється,* і со́нце проміння своє́ хова́є,* ба́чачи, як Влади́ку розпина́ють.

Cтих: Спаси́ мене́, Го́споди, бо не зоста́лось преподо́бного, бо змаліли істини між сина́ми лю́дськими. (11:1)

Дванадцятий антифон, глас 5:

Ве́дений на хрест, так взива́в єси́, Го́споди:* «За яке́ діло хо́чете мене́ розп’я́ти?* Чи за те, що розсла́блених ва́ших укріпи́в?* Чи за те, що мерців, мов від сну, воскреси́в?* Кровоточи́ву зціли́в, хананея́нку поми́лував,* – за яке́ діло хо́чете мене́ вби́ти?* Але́ поба́чите того́, кого́ ни́ні прони́зуєте,* – Христа́, беззако́нники!»

Псалом: До́кіль, Го́споди, забува́тимеш мене́ до кра́ю? До́кіль відверта́тимеш лице́ Твоє́ від ме́не? (12:1)

Прокімен (Пс 87)

Став я, мов чоловік безпо́мічний, як поме́рлі, вільний.

Стих: Го́споди Бо́же спасіння мого́, уде́нь взива́ю і вночі – пе́ред Тобо́ю.

Пророцтво Єремії 11.18-21

Господь об'явив мені, і я знаю: тоді ти появив мені їхнє нечестя. А я, немов плохе ягнятко, що на заріз ведуть його, - а я й не відав, що вони лихі думки замислили супроти мене: «Зрубаймо дерево у повній силі й вирвім його з землі живих, щоб ім'я його не згадувалося вже більш!» Ти ж, Господи сил, що справедливо судиш, вивідуєш нутро й серце, дай мені побачити твою відплату їм, бо на тебе поклавсь я в ділах моїх. Тому так каже Господь про людей анатотських, що чигають на твою душу й кажуть: «Не пророкуй во ім'я Господнє, а то помреш від наших рук.»

Послання до Євреїв 10.19-31

Кожен священик стоїть щодня, служачи і часто приносячи ті самі жертви, які ніколи не можуть гріхів змити. Він же, принісши лиш одну за гріхи жертву, возсів назавжди по правиці Бога, чекаючи далі, поки його вороги не будуть покладені, як підніжок, йому під ноги. Бо він лиш одним приносом удосконалив назавжди тих, що освячуються. Про це й Дух Святий теж свідчить, коли каже: «Ось той завіт, що його я по тих днях заключу з ними, каже Господь: вкладу мої закони в серця їхні, й на умах їхніх випишу їх. Ні їхніх гріхів, ні беззаконня більше не згадуватиму.» А де прощення гріхів, там непотрібно вже приносу за гріхи. Отож, брати, маючи завдяки крові Ісуса свобідний вступ до святині, який він нам відкрив дорогою новою і живою, через завісу, що є його тілом, і маючи великого священика над Божим домом, приступаймо з щирим серцем, у повноті віри, очистивши серця від лукавої совісти й омивши тіло чистою водою. Держімо непохитне визнання надії, - бо той, хто обіцяв, вірний. І зважаймо один на одного, заохочуючи до любови й до діл добрих; не залишаймо своїх сходин, як то в декого є звичай, а, навпаки, втішаймо себе, і то тим більше, що бачите, як зближається день. Бо коли ми, одержавши повне спізнання правди, грішимо добровільно, то вже немає за гріхи жертви, а якесь страшне очікування суду й вогонь помсти палаючий, який має пожерти супротивників. Коли хтось відкидав закон Мойсея, він немилосердно гинув смертю при двох чи трьох свідках. Оскільки гіршої, подумайте самі, заслужить кари той, хто потоптав Божого Сина й уважав кров завіту, якою освятився, за звичайну, і Духа благодаті зневажив? Знаємо того, хто мовив: «До мене належить відплата, я відплачу!» І ще: «Господь судитиме народ свій. Страшно впасти в руки Бога живого!»

Євангеліє від Йоана 19.25-37

А при хресті Ісусовім стояли його мати, сестра його матері, Марія Клеопова та Марія Магдалина. Бачивши Ісус матір і біля неї учня, що стояв, - а його ж любив він, - мовить до матері: «Жінко, ось син твій.» А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» І від тієї хвилі учень узяв її до себе. А по тому Ісус, знавши, що все вже довершилося, щоб здійснилось Писання, промовив: «Спраглий я!» Стояла ж посудина, сповнена оцтом. От і подали йому до уст настромлену на тростину губку, просяклу оцтом. І, скоштувавши оцту, вимовив Ісус: «Звершилось»; і схиливши голову, віддав духа. Через те, що це була п'ятниця, отже, щоб не залишилися в суботу тіла на хресті, - бо був Великдень тієї суботи, - то юдеї попросили Пилата, щоби переламали їм голінки й познімали з хреста. Отож вояки прийшли і переламали першому голінки і другому, який був з ним розіп'ятий. Та коли підступили до Ісуса й побачили, що він уже мертвий, то голінок не перебивали йому, лиш один з вояків проколов йому списом бік. І потекла негайно ж кров - і вода. І той, який бачив, свідчить те, і правдиве свідчення його; і він знає, що говорить правду - щоб ви теж увірували. Бо сталося те, щоб Писання здійснилось: «Кістка його не буде поламана.» А й інше Писання каже: «Споглядатимуть на того, кого прокололи.»

Відразу: Не відки́нь нас до кінця́ Імені Твого́ ра́ди, і не зруйну́й Завіту Твого́; і не віддаля́й ми́лости Твоє́ї від нас, за́для Авраа́ма, возлю́бленого Тобо́ю, і за́для Ісаа́ка, раба́ Твого́, і Ізра́їля свято́го Твого́. (Дан 3:34-35)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Господи, помилуй. (40 разів)

Молитва: Влади́ко Го́споди, Ісу́се Хри́сте, Бо́же наш, що був довготерпели́вим до на́ших прови́н і приві́в нас аж до тепе́рішньої годи́ни, в яку́ Ти, на животворя́щім Дре́ві висячи́, благорозу́мному розбі́йникові до Ра́ю відчини́в вхід і сме́ртю смерть зруйнува́в, будь ми́лостивий до нас, грі́шних і недосто́йних рабі́в Твої́х, бо согріши́ли ми і беззако́нствували і вже не досто́йні звести́ о́чі на́ші і погля́нути на височі́нь небе́сну, адже́ ми поки́нули путь пра́вди Твоє́ї і пішли́ за во́лею серде́ць на́ших. Але́ блага́ємо Твою́ безмі́рну бла́гість: пощади́ нас, Го́споди, по мно́жеству ми́лости Твоє́ї і спаси́ нас ра́ди І́мени Твого́ свято́го, бо спливли́ в суєті́ дні на́ші. Ви́зволь нас із руки́ супроти́вника, і прости́ нам гріхи́ на́ші, й умертви́ пло́тське на́ше мудрува́ння, щоб, зложи́вши з се́бе стару́ люди́ну, в нову́ ми зодягну́лися і відтепе́р жили́ для Те́бе, Влади́ки на́шого і Доброчи́нця, і так, ідучи́ за Твої́ми велі́ннями, досягли́ ві́чного супоко́ю, де осе́ля всіх, що веселя́ться. Ти бо спра́вді і́стинна весе́лість і ра́дість тих, що лю́блять Тебе́, Хри́сте Бо́же наш, і Тобі́ сла́ву возсила́ємо, з Безнача́льним Твої́м Отце́м і Всесвяти́м, і Благи́м, і Животворя́щим Твої́м Ду́хом, ни́ні і повсякча́с, і на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 87

Го́споди Бо́же спасіння мого́, уде́нь взива́ю і вночі – пе́ред Тобо́ю.

Хай ввійде пе́ред лице́ Твоє́ моли́тва моя́, прихили́ ву́хо Твоє́ до моління мого́.

Бо спо́внилася зол душа́ моя́, і життя́ моє́ до а́ду набли́зилося;

причи́слено мене́ до тих, що схо́дять у рів, став я, мов чоловік безпо́мічний, як поме́рлі, вільний;

як пове́ржені, що сплять у моги́лі, яки́х Ти не зга́дуєш більше, і їх від руки́ Твоє́ї відки́нуто.

Положи́ли мене́ в ро́ві преглибо́кому, в те́мряві і тіні сме́ртній.

На мені утверди́лася я́рість Твоя́, і всі хви́лі Твої навів єси́ на ме́не.

Віддали́в єси́ знайо́мих моїх від ме́не: вважа́ють ме́не за оги́ду для се́бе, ви́дали мене́ і не мо́жу ви́йти.

Очі мої знемогли́ся від нужди́: взива́ю до Те́бе, Го́споди, ввесь день, здійма́ю до Те́бе ру́ки мої.

Хіба́ для ме́ртвих Ти сотво́риш чудеса́? Або лікарі їх воскреся́ть, і вони́ просла́влять Тебе́?

Хіба́ оповість хто в моги́лі ми́лість Твою́, і вірність Твою́ – в місці поги́белі?

Хіба пізна́ють у те́мряві чудеса́ Твої, і пра́вду Твоя́ – в землі забуття́?

І я до Те́бе, Го́споди, візва́в, і вра́нці моли́тва моя́ приспіє пе́ред Те́бе.

Чому́, Го́споди, відкида́єш ду́шу мою́, відверта́єш лице́ Твоє́ від ме́не?

Нужде́нний я, і в труда́х від ю́ности моє́ї; і, возне́сений, – був упоко́рений і в безви́ході знеміг.

На́до мно́ю пронісся гнів Твій, страхіття Твої потрясли́ мене́,

ото́чують мене, немо́в вода́, ввесь день, охо́плюють мене́ всі ра́зом.

Ти віддали́в від ме́не дру́га і бли́жнього, і знайо́мих моїх – від стражда́ння.

Псалом 142

Го́споди, почу́й моли́тву мою́, прийми́ моління моє в істині Твоїй, почу́й мене́ в пра́вді Твоїй;

і не входь у суд з рабо́м Твоїм, бо не оправда́ється пе́ред Тобо́ю ніхто́ з живи́х.

Бо пригноби́в во́рог ду́шу мою́, втопта́в у землю життя́ моє́, поса́див мене́ в те́мряві, як поме́рлих одвіку.

І пони́к у мені дух мій, в мені стриво́жилося се́рце моє́.

Спом’яну́в я дні прада́вні, вду́мався в усі діла́ Твої, над тво́рами рук Твоїх розду́мував.

Простягну́в я до Те́бе ру́ки мої, душа́ моя́ – мов земля́ безво́дна пе́ред Тобо́ю.

Ско́ро почу́й мене́, Го́споди, знемігся дух мій; не відверта́й лиця́ Твого́ від ме́не, бо уподібнюся до тих, що схо́дять до ро́ву.

Відчу́тною вчини́ мені вра́нці ми́лість Твою́, бо на Те́бе упова́ю; вкажи́ мені, Го́споди, путь, по якій мені йти, бо до Те́бе возніс я ду́шу мою́.

Ви́рятуй мене́ від ворогів моїх, Го́споди, бо до Те́бе прибіг я.

Навчи́ мене́ твори́ти во́лю Твою́, бо Ти єси́ Бог мій; Дух Твій благи́й ви́веде мене́ на зе́млю рівну.

За́для Імені Твого́, Го́споди, живи́тимеш мене́, у пра́вді Твоїй ви́ведеш із печа́лі ду́шу мою́,

і в ми́лості Твоїй ви́нищиш ворогів моїх, і ви́губиш усіх гноби́телів душі моє́ї, бо я – раб Твій.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. (Тричі).

Прокімен (Пс 101)

Почу́й, Го́споди, моли́тву мою́, і крик мій до Те́бе хай дійде!

Стих: Не відверта́й лиця́ Твого́ від ме́не; в день, коли́ терплю́, прихили́ ву́хо Твоє́ до ме́не, в день, коли́ призову́ Тебе́, ско́ро почу́й мене́.

Пророцтва Захарії 14.6-11

І станеться в той день: і світла не буде, а буде мороз і холод. То буде один день, відомий Господеві: ні день, ні ніч, - під вечір буде видно. Того дня потечуть живі води з Єрусалиму; половина їх до східнього моря, а половина до західнього; так буде літом і зимою. І Господь стане царем над усією землею. В той день Господь буде єдиний, і єдине його ім'я. Увесь край стане, мов Арава, від Геви до Ріммону, на південь від Єрусалиму, і він буде вивишений, і стоятиме на своїм місці, від брами Веніямина до місця Першої брами, до Наріжної брами і від башти Хананела до царських виноток. І житимуть у ньому, й прокляття більш не буде, і Єрусалим стоятиме безпечно.

Перше послання до Тимотея 6.13-16

Благаю тебе перед Богом, який усе оживлює, і перед Христом Ісусом, який при Понтійському Пилаті склав добре визнання, щоб ти зберігав заповідь без плями, без догани - аж до появи Господа нашого Ісуса Христа, яку свого часу з'явить блаженний і єдиний Володар, Цар царів і Владика владик; єдиний, що безсмертя має, що в світлі живе неприступнім, якого ніхто з людей не бачив, ані бачити не може. Йому честь і влада вічна! Амінь.

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (Тричі)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

і тропар, глас 8: Розбі́йник, ви́дячи, як нача́льник життя́ ви́сить на хресті́, мо́вив: якщо́ б не Бог вопло́чений був із на́ми Розп’я́тий, то со́нце не потаї́ло б свої́х про́менів, а́ні земля́, тремтячи́, не затрясла́ся б; та Ти, що все терпи́ш, пом'яни́ мене́, Го́споди, в Ца́рстві Твої́м.

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

богородичний: А́гнця і Па́стиря і Спа́са сві́ту ба́чачи на хресті́, роди́телька Твоя́ мо́вила зі сльоза́ми: ось світ ра́дується, прийма́ючи ізба́влення, утро́ба ж моя́ гори́ть, ба́чачи Твоє́ розп’я́ття, яке́ за всіх терпи́ш, Си́ну і Бо́же мій.

Го́споди, поми́луй. (40 разів) і 15 поклонів

Часи Великої П’ятниці

Перший антифон, глас 6:

Другий антифон, глас 8:

Третій антифон, глас 8:

Прокімен (Пс 34)

Пророцтва Захарії 11.11-14

Послання до Галатів 6.14-18

Євангеліє від Матея 27.3-53

Псалом 2

Псалом 7

Прокімен (Пс 37)

Пророцтва Ісаї 3.9-15

Пославння до Филип’ян 2.5-11

Псалом 50

Четвертий антифон, глас 8:

П’ятий антифон, глас 8:

Шостий антифон, глас 8:

Прокімен (Пс 40)

Пророцтва Ісаї 50.4-9

Послання до Римлян 5.6-11

Євангеліє від Марка 15.16-41

Псалом 34

Псалом 75

Прокімен (Пс 21)

Пророцтва Амоса 8.9-12

Перше послання до Коринтян 1.18-31

Псалом 90

Сьомий антифон, глас 7:

Восьмий антифон, глас 6:

Дев’ятий антифон, глас 8:

Прокімен (Пс 30)

Пророцтва Ісаї 52.13-53.12

Послання до Євреїв 2.11-18

Євангеліє від Луки 23.32-49

Псалом 21

Псалом 68

Прокімен (Пс 68)

Пророцтва Ісаї 63.1-3

Послання до Євреїв 9.11-28

Псалом 85

Десятий антифон, глас 5:

Одинадцятий антифон, глас 8:

Дванадцятий антифон, глас 5:

Прокімен (Пс 87)

Пророцтво Єремії 11.18-21

Послання до Євреїв 10.19-31

Євангеліє від Йоана 19.25-37

Псалом 87

Псалом 142

Прокімен (Пс 101)

Пророцтва Захарії 14.6-11

Перше послання до Тимотея 6.13-16