Часослов неустанної молитви

Вступний стих: Го́споди Бо́же О́тче Вседержи́телю, Го́споди Си́не єдиноро́дний, Ісу́се Хри́сте, і Свя́тий Ду́ше, єди́не Божество́, єди́на Си́ло, поми́луй мене́ грі́шного, і так, як я розважа́ю над Твої́ми при́судами, спаси́ мене́, недосто́йного раба́ Твого́, бо благослове́н єси́ на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 5

Глаго́ли мої ви́слухай, Го́споди, ува́ж на по́клик мій, воньми́ го́лосу моління мого́, Ца́рю мій і Бо́же мій, бо до Те́бе помолю́ся, Го́споди. Вдо́світа почу́й го́лос мій, вдо́світа ста́ну пе́ред Тобо́ю і вигляда́тиму. Бо Ти Бог, що не бажа́є беззако́ння, не посе́литься при Тобі злочи́нник, не всто́ять і законопересту́пники пе́ред очи́ма Твоїми; знена́видів Ти всіх, що чи́нять беззако́ння. Ти погу́биш усіх, що гово́рять олжу́; чоловіком кровоже́рним і облу́дним гиду́є Госпо́дь. А я у мно́жестві ми́лости Твоє́ї ввійду́ в дім Твій, поклоню́ся до хра́му свято́го Твого́ у стра́сі Твоїм. Го́споди, прова́дь мене́ в пра́вді Твоїй за́для ворогів моїх, простели́ пе́редо мно́ю путь Твою́. Бо нема́ в уста́х їх істини, се́рце їх су́єтне, гріб відкри́тий – горта́нь їх, язика́ми своїми лука́влять. Суди́ їх, Бо́же, хай відпаду́ть від за́мислів своїх, по мно́жеству нече́стя їхнього відки́нь їх, бо перепо́внили гіркото́ю Тебе́, Го́споди. І хай возвеселя́ться всі, що упова́ють на Тебе, повік возра́дуються, і поста́виш шатро́ се́ред них, і пиша́тимуться Тобо́ю ті, що лю́блять Ім’я́ Твоє́. Бо Ти благослови́ш пра́ведника, Го́споди, немо́в броне́ю, благоволінням оточи́в єси́ нас.

Псалом 22

Госпо́дь – мій Па́стир, і нічо́го мені не забра́кне. На па́ші зеле́ній – там Він осели́в мене́, на воді супокійній зрости́в мене́, ду́шу мою́ наверну́в. Напути́в мене́ на стежки́ пра́ведности за́для Імені Свого́. Бо якщо́ піду́ на́віть по́серед тіні сме́ртної – не убою́ся зла, бо Ти зо мно́ю єси́: жезл Твій і па́лиця Твоя́ – вони́ мене́ потішили. Приготува́в єси́ пе́редо мно́ю трапе́зу супро́ти гноби́телів моїх; намасти́в єси́ єле́єм го́лову мою́, і ча́ша Твоя́ упо́ює мене́ як найміцніша. І ми́лість Твоя́ йти́ме за мно́ю у всі дні життя́ мого́, і жи́ти мені в до́мі Госпо́дньому на многоту́ днів.

Псалом 26

Госпо́дь – просвічення моє́ і Спаси́тель мій: кого́ убою́ся? Госпо́дь – захисни́к життя́ мого́: кого́ устрашу́ся? Коли́ наближа́лися до ме́не зловми́сники, щоб поже́рти плоть мою́, гноби́телі мої та вороги́ мої, – самі знемогли́ вони́ і впа́ли. Як озбро́їться про́ти мене́ полк – не убоїться се́рце моє́; як повста́не про́ти ме́не війна́ – і в ній я упова́тиму! Одно́го проси́в я у Го́спода, і сього́ жада́тиму: щоб жи́ти мені в до́мі Госпо́днім в усі дні життя́ мого́, спогляда́ти мені красу́ Госпо́дню і подивля́ти храм святи́й Його́. Бо Він схова́в мене́ у ски́нії Своїй в день знего́д моїх, схорони́в мене́ під покро́вом ски́нії Своє́ї, на ске́лю ви́вищив мене́. І ни́ні, ось, ви́вищив Він го́лову мою́ супро́ти ворогів моїх; я обійшо́в ски́нію Його́ і приніс у ній же́ртву хвали́ і ра́дісного о́клику; заспіва́ю і загра́ю Го́сподеві. Почу́й, Го́споди, го́лос мій, яки́м візва́в я, поми́луй мене́ і почу́й мене́. Тобі сказа́ло се́рце моє́: «Шука́ло Тебе́ лице́ моє́!» – лиця́ Твого́, Го́споди, шука́тиму. Не відверта́й лиця́ Твого́ від ме́не, не відхиля́йся в гніві від раба́ Твого́; будь помічнико́м моїм, не відкида́й мене́ і не залиша́й мене́, Бо́же Спаси́телю мій. Бо оте́ць мій і ма́ти моя́ зали́шили мене́, але́ Госпо́дь прийня́в мене́. Положи́ мені зако́ном, Го́споди, путь Твою́ і напути́ мене́ на сте́жку пра́ву з о́гляду на ворогів моїх. Не відда́й мене́ на пота́лу кри́вдникам моїм, бо повста́ли про́ти ме́не свідки неправди́ві, і обману́ла сама́ себе́ непра́вда. Вірую, що ба́читиму бла́га Госпо́дні на землі живи́х. Дожида́й Го́спода, будь му́жнім, і хай кріпи́ться се́рце твоє́, і дожида́й Го́спода!

Слава, і нині:

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

Го́споди, поми́луй. Тричі.

Слава: тропар, глас 4: Відступа́ла коли́сь наза́д Йорда́н-ріка́ від ма́нтії Єлисе́я * по вознесінні Іллі, * і розділя́лися во́ди туди́ й сюди́, * і став для ньо́го сухи́м шлях мо́крий, * як воістину проо́браз хре́щення, * яки́м ми перехо́димо теку́чий плин життя́. * Христо́с яви́вся в Йорда́ні, щоб освяти́ти во́ди.

І нині: богородичний:

Як нарече́мо Тебе́, о Благода́тная?́* Не́бом? – Ти бо ви́промінила Со́нце пра́вди.́* Ра́єм? – Ти бо ви́ростила Цвіт нетління.́* Дівою? – Ти бо зоста́лася нетлінна.́* Чи́стою Ма́тір’ю?́* – Ти бо трима́ла у святи́х Своїх обіймах́* Си́на, всіх Бо́га.́* Його́ моли́,́* щоб спасли́ся ду́ші на́ші.

Прокімен, глас 4:

І загримів з небе́с Госпо́дь і Всеви́шній дав го́лос Свій. (Пс 17:14)

Стих: Возлюблю́ Тебе́, Го́споди, кріпосте моя́, Госпо́дь – тверди́ня моя́. (Пс 17:2Б-3А)

Пророцтва Ісаї читання (35:1-10)

Так гово́рить Госпо́дь: Пустиня і суха земля хай веселиться, нехай радіє степ і процвітає нарцисом! Хай квітом процвітає і веселиться, нехай радіє радістю і ликує! Слава Лівану йому буде дана, пишність Кармелю та Шарону. Вони узрять славу Господню, сяйво Бога нашого. Зміцніть зомлілі руки, скріпіть хисткі коліна! Скажіть тим, у кого серце полохливе: «Будьте мужні, не бійтесь! Ось Бог ваш! Помста надходить, відплата Божа: він прийде й спасе нас.»

Тоді прозрять у сліпих очі, й у глухих вуха відтуляться. Тоді кульгавий, мов олень, підскочить; язик німого піснею озветься, бо в пустині ринуть води і в степу потоки. І вигоріла земля стане ставом, джерелами води - край спраглий. Барлоги, де вилежувалися шакали, стануть гущавиною з комишу та очерету. І буде там дорога чиста; дорогу ту назвуть святою: не пройде нею ні один нечистий; вона лиш їм буде служити; навіть і недоумілі на ній не заблудять. Не буде більш там лева, та й звір ніякий хижий не ступить на неї; викуплені будуть там ходити. Визволені Господом повернуться нею і при-йдуть на Сіон з веселим співом; і вічна радість буде в них над головою. Веселощі й радощі будуть з ними, а смуток і зітхання зникне.

Діянь святих Апостолів читання (13:25-33)

В ті дні, сповнивши шлях свій, Йоан мовив: Я не той, за кого ви мене вважаєте, та он іде за мною, якому я не гідний взуття розв’язати. Мужі брати, сини роду Авраама, і ті між вами, що бояться Бога! Вам послане оте слово спасіння. Та мешканці Єрусалиму і князі їхні не визнали його, а засудивши його, сповнили слова пророків, які читаються щосуботи.. І хоча й не знайшли ніякої смертельної вини на ньому, вимагали у Пилата вбити його. А коли виконали все, що було про нього написане, знявши його з хреста, поклали до гробу. Та Бог воскресив його з мертвих, і він багато днів являвся тим, що прийшли з ним з Галилеї в Єрусалим, які й тепер свідками його перед народом. І ми звіщаємо вам ту обітницю, що була зроблена батькам нашим. Бог її здійснив нам, їхнім дітям, воскресивши Ісуса.

Євангеліє від Матея (3:1-11)

Того часу з’явивсь Йоан Хреститель і проповідував у пустині Юдейській. Він говорив: “Покайтесь, бо наблизилося Небесне Царство.” Це ж той, що про нього говорив пророк Ісая: “Голос вопіющого в пустині: Приготуйте Господню дорогу, вирівняйте стежки його.” А той Йоан мав одежу з верблюжого волосу й пояс ремінний на крижах у себе; їжа ж його була – сарана й мед дикий. Тоді виходили до нього Єрусалим і вся Юдея, і вся околиця йорданська і приймали хрещення від нього в річці Йордані, сповідаючись у своїх гріхах. Побачивши, що сила фарисеїв та садукеїв іде на хрещення до нього, він до них мовив: “Гадюче поріддя! Хто вас навчив тікати від наступаючого гніву? Принесіть же плід, гідний покаяння, і не гадайте, що можете самі собі казати: Маємо за батька Авраама. Кажу бо вам, що Бог з цього каміння може розбудити до життя дітей Авраама. Сокира вже при корінні дерев: кожне дерево, що не приносить доброго плоду, зрубають і в вогонь кинуть. Я вас хрещу водою на покаяння, а той, хто йде за мною, від мене потужніший, і я негідний носити йому взуття. Він вас хреститиме Духом Святим.

Кондак, глас 4:

Стоячи́ сього́дні в стру́менях Йорда́нських, * Госпо́дь до Йоа́на взива́є: * «Не бійся хрести́ти мене́, * спасти́ бо прийшо́в я Ада́ма первозда́нного!»

Відтак:

Сто́пи мої спряму́й за сло́вом Твоїм, і хай не оволодіє мно́ю нія́ке беззако́ння. Ізба́в мене́ від обмо́ви лю́дської, і збережу́ за́повіді Твої. (Пс 118:133-134)

Яви́ світло лиця́ Твого́ рабо́ві Твоє́му, і навчи́ мене́ уста́вів Твоїх. (Пс 118:135)

Неха́й спо́вняться уста́ мої хвало́ю Твоє́ю, Го́споди, щоб оспівувати мені сла́ву Твою́, ввесь день – ве́лич-красу́ Твою́. (Пс 70:8)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, навідай і зціли́ не́мочі на́ші, Імені Твого́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, Ти, що єси́ на небеса́х, неха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, неха́й при́йде Ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого. Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва на віки. Амінь.

Відтак співаємо наступні самогласні.

Творіння Софронія, патріарха Єрусалимського.

Стих: Тому́ пом’яну́ Тебе́ * з землі Йорда́нської та Ермо́нської. (Пс 41:7Б)

Глас 8: Днесь вод освя́чується єство́, * і розділя́ється Йорда́н, * і стри́мує плин своїх стру́менів, * ба́чачи, що омива́є Влади́ку.

Стих: Ви́діли Тебе́ во́ди, Бо́же, * ви́діли Тебе́ во́ди й убоя́лися. (Пс 76:17А)

Як чоловік, на ріку́ прийшо́в єси́, Хри́сте Ца́рю, * і ра́бське хре́щення спіши́ш прийня́ти, Благи́й, * від рук Предте́чі * че́рез гріхи́ на́ші, Чоловіколю́бче.

Слава, і нині:

До го́лосу вопію́щого в пусти́ні: * «Приготу́йте путь Го́сподеві» * прийшо́в єси́, Го́споди, о́браз раба́ прийня́вши, * хре́щення про́сячи, не зна́ючи гріха́. * Ви́діли Тебе́ во́ди й убоя́лися. * В тре́петі був Предте́ча і ви́гукнув, мо́влячи: * «Як просвіти́ть світи́льник Світло? * Як ру́ку возло́жить раб на Влади́ку? * Освяти́ мене́ і во́ди, Спа́се, * що бере́ш світу гріх!»

Господи, помилуй. (40)

Молитва першого часу

Хри́сте, Світло істинне, що просвічує й освя́чує ко́жну люди́ну, що прийшло́ у світ! Хай знамену́ється на нас світло лиця́ Твого́, щоб у ньо́му ми узріли світло непристу́пне, і спряму́й сто́пи на́ші до вико́нування за́повідей Твоїх, моли́твами пречи́стої Твоє́ї Ма́тері і всіх Твоїх святи́х.

Вірні Амінь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 28

Принесіте Го́сподеві, сини́ Бо́жі, принесіте Го́сподеві молоди́х баранців, принесіте Го́сподеві сла́ву і честь. Принесіте Го́сподеві сла́ву Імені Його́, поклоніться Го́сподеві у дворі святім Його́. Го́лос Госпо́дній над во́дами, Бог сла́ви прогримів, Госпо́дь – над во́дами вели́кими! Го́лос Госпо́дній – у кріпості, го́лос Госпо́дній – у ве́личі. Го́лос Го́спода, що тро́щить ке́дри, – і потро́щить Госпо́дь ке́дри ліва́нські, і зітре́ їх, і немо́в тельця́ – Ліва́н, а Возлю́блений Його́ – мов молоди́й єдиноріг. Го́лос Го́спода викре́шує по́лум’я вогню́, го́лос Го́спода стряса́є пусте́лю, і стрясе́ Госпо́дь пусте́лю кадійську. Го́лос Го́спода споло́хує ла́ней і ого́лює ха́щі, і в хра́мі Його́ всяк виголо́шує сла́ву. Госпо́дь пото́п насе́лить і возся́де Госпо́дь Царе́м повік. Госпо́дь кріпость наро́дові Своє́му дасть, Госпо́дь благослови́ть наро́д Свій ми́ром.

Псалом 41

Так са́мо, як пра́гне лань на джере́ла вод, так пра́гне душа́ моя́ до Те́бе, Бо́же. Запра́гнула душа́ моя́ до Бо́га кріпкого, живо́го: коли́ прийду́ і явлю́ся лицю́ Бо́жому? Ста́ли сльо́зи мої мені хлібом уде́нь і вночі, коли́ гово́рять мені повсякде́нь: «Де Бог твій?» Се згада́в я і вилива́в над собо́ю ду́шу мою́, бо пройду́ я на місце ски́нії преди́вної, аж до до́му Бо́жого, се́ред голосів ра́дости і славосло́в’я, в го́моні святко́вому. Чому́ скорбо́тна єси́, душе́ моя́? І чому́ триво́жиш мене́? Упова́й на Бо́га, бо я просла́влю Його́: «Спасіння лиця́ мого́ і Бог мій!» Душа́ моя́ стриво́жилася в мені само́му; тому́ пом’яну́ Тебе́ з землі Йорда́нської та Ермо́нської, з гори́ мало́ї. Безо́дня безо́дню призива́є в гу́ркоті водоспа́дів Твоїх; усі буруни́ Твої і хви́лі Твої на́до мно́ю пройшли́. Вдень заповість Госпо́дь ми́лість Свою́, і вночі пісня Йому́ – від ме́не, моли́тва Бо́гові життя́ мого́. Скажу́ Бо́гові: «Ти Засту́пник мій; чому́ Ти забу́в мене́? і чому́, наріка́ючи, ходжу́, коли́ утиска́є во́рог?» Лама́лися ко́сті мої, коли́ знуща́лися з ме́не гноби́телі мої, коли́ говори́ли мені повсякде́нь: «Де Бог твій?» Чому́ скорбо́тна єси́, душе́ моя́? І чому́ триво́жиш мене́? Упова́й на Бо́га, бо я просла́влю Його́: «Спасіння лиця́ мого́ і Бог мій!»

Псалом 50

Поми́луй мене́, Бо́же, по вели́кій ми́лості Твоїй, і по мно́жеству щедро́т Твоїх загла́дь беззако́ння моє́. Упо́вні обми́й мене́ від беззако́ння мого́, і від гріха́ мого́ очи́сть мене́. Бо беззако́ння моє́ я зна́ю, і гріх мій пе́редо мно́ю за́вжди. Про́ти Те́бе, Єди́ного, я згріши́в і лука́ве пе́ред Тобо́ю вчини́в, тож опра́вданий Ти бу́деш у слова́х Твоїх і перемо́жеш, коли́ всту́пиш у суд. Ось бо, в беззако́ннях я зача́тий, і в гріха́х породи́ла мене́ ма́ти моя́. Ось бо, істину возлюби́в єси́, незвідане і тає́мне му́дрости Своє́ї яви́в Ти мені. Окро́пиш мене́ іссо́пом – і буду очи́щений; обми́єш мене́ – і ста́ну біліший від снігу, даси́ мені відчу́ти ра́дість і весе́лість – возра́дуються ко́сті упоко́рені. Відверни́ лице́ Твоє́ від гріхів моїх і всі беззако́ння мої зітри́. Се́рце чи́сте сотвори́ в мені, Бо́же, і дух пра́вий обнови́ в нутрі моїм. Не відки́нь мене́ від лиця́ Твого́ і Ду́ха Твого́ Свято́го не відійми́ від ме́не. Поверни́ мені ра́дість спасіння Твого́ і ду́хом владу́щим утверди́ мене́. Навчу́ беззако́нників доріг Твоїх, і нечести́ві до Те́бе наве́рнуться. Звільни́ мене́ від вини́ кро́ви, Бо́же, Бо́же спасіння мого́, возра́дується язи́к мій пра́вді Твоїй. Го́споди, гу́би мої відкри́єш, і уста́ мої сповістя́ть хвалу́ Твою́. Бо якби́ Ти же́ртви захотів, я дав би її, – та всепа́лення Тобі не до вподо́би. Же́ртва Бо́гові – дух сокруше́нний, се́рцем сокруше́нним і смире́нним Бог не погорди́ть. Облагодій, Го́споди, благоволінням Твоїм Сіо́н, і хай відбуду́ються стіни єрусали́мські, – тоді вподо́баєш Собі же́ртву пра́вди, возно́шення і всепа́лення, тоді покладу́ть на вівта́р Твій тельців.

Слава, і нині:

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

Го́споди, поми́луй. Тричі.

Слава: тропар, глас 4:

Відступа́ла коли́сь наза́д Йорда́н-ріка́ від ма́нтії Єлисе́я * по вознесінні Іллі, * і розділя́лися во́ди туди́ й сюди́, * і став для ньо́го сухи́м шлях мо́крий, * як воістину проо́браз хре́щення, * яки́м ми перехо́димо теку́чий плин життя́. * Христо́с яви́вся в Йорда́ні, щоб освяти́ти во́ди.

І нині: богородичний:

Богоро́дице, Ти єси́ Лоза́ істинна,́* що ви́ростила нам Плід життя́.́* Тебе́ блага́ємо: моли́ся, Влади́чице, з Апо́столами і всіма́ святи́ми́* про поми́лування душ на́ших.

Прокімен, глас 6:

Ви́діли Тебе́ во́ди, Бо́же, ви́діли Тебе́ во́ди й убоя́лися. (Пс 76:17А)

Стих: Го́лосом моїм до Го́спода візва́в я, го́лосом моїм до Бо́га – і Він ви́слухав мене́. (Пс 76:2)

Пророцтва Ісаї читання (1:16–20)

Так говорить Господь: Обмийтеся, станьте чистими; усуньте з-перед моїх очей нікчемні ваші вчинки; перестаньте чинити зло! Навчітеся добро чинити; шукайте правди, захищайте пригнобленого, обороняйте сироту, заступайтеся за вдову! Ходіть же й розсудимось, - говорить Господь. Коли б гріхи ваші були, як багряниця, вони стануть білими, як сніг; коли б, мов кармазин, були червоні, стануть, як вовна. Як схочете бути слухняними, то їстимете від благ країни. А як затнетеся й бунтуватиметесь, то меч пожере вас, бо уста Господні так говорять.

Діянь святих Апостолів читання (19:1-8)

В ті дні, як Аполлос був у Корінті, Павло, пройшовши через горішні околиці, прибув у Ефес і, знайшовши там деяких учнів, спитав їх: «Чи отримали ви Святого Духа, коли увірували?» Ті йому відповіли: «Та ми й не чули, чи є Святий Дух.» І він спитав: «Яким хрещенням ви хрестилися?» Ці відповіли: «Хрещенням Йоана.» Тоді Павло промовив: «Йоан хрестив хрещенням покаяння, кажучи людям, щоб вірували в того, що по ньому прийде, тобто в Ісуса.» Почувши це, вони хрестилися в ім’я Господа Ісуса. Як Павло поклав на них руки, зійшов на них Дух Святий, і вони почали говорити мовами й пророкувати. А було їх усього яких дванадцять чоловік. Увійшовши у синагогу, три місяці там промовляв відважно, бесідуючи і переконуючи про Царство Боже.

Євангеліє від Марка (1:1-8)

Початок Євангелія Ісуса Христа, Сина Божого. Як написано в пророка Ісаї: "Ось я посилаю мого посланця перед тобою, який приготує тобі дорогу. Голос вопіющого в пустині: Готуйте Господеві дорогу, вирівняйте стежки його", - так виступив Йоан, хрестивши у пустині та проповідувавши хрещення покаяння на прощення гріхів. І виходили до нього - вся країна Юдейська та всі єрусалимляни, хрестилися від нього в ріці Йордані й визнавали гріхи свої. Йоан одягнений був в одежу з верблюжого волосу й носив ремінний пояс на своїх бедрах, а їв сарану й мед дикий. І проповідував, кажучи: "Слідом за мною іде сильніший від мене, що йому я недостойний, нахилившись, розв’язати ремінця його сандалів. Я вас хрестив водою, а він хреститиме Духом Святим."

Кондак, глас 4:

Відтак:

Госпо́дь Бог благослове́н, благослове́н Госпо́дь день у день, сприя́тиме нам Бог спасіння на́шого. Бог наш – Бог, що спаса́є. (Пс 67:20-21)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Відтак ці самогласні.

Стих: Тому́ пом’яну́ Тебе́ * з землі Йорда́нської та Ермо́нської. (Пс 41:7Б)

Глас 8: У Предте́чі і Хрести́теля, проро́ка, * і над усіх проро́ків шано́ваного, * трепета́ла ни́ні рука́ пра́ва, * коли́ він поба́чив Тебе́, Агнця Бо́жого, * що очи́щуєш світу прогрішення; * і, борінням охо́плений, взива́в він: * «Не смію доторкну́тися, Сло́ве, до тімені Твого́. * Сам мене́ освяти́ і просвіти́, Ще́дрий, * Ти бо єси́ життя́, і світло, * і мир світові!»

Стих: Ви́діли Тебе́ во́ди, Бо́же, * ви́діли Тебе́ во́ди й убоя́лися. (Пс 76:17А)

Глас 4: Тро́йця, Бог наш, * Себе́ Само́го нам днесь нероздільно яви́в: * бо Оте́ць я́сним свідченням Рідного Собі проголоси́в, * Дух у голуби́нім о́бразі з небе́с злетів, * Син пречи́сту го́лову Свою́ Предте́чі приклони́в * і, хрести́вшись, лю́дство од ра́бства ви́зволив, * як Чоловіколю́бець.

Слава, і нині:

Глас 5: Гряду́щий у пло́ті до Йорда́ну, Го́споди, * хотів Ти хрести́тися * в о́бразі люди́ни, Життєда́вче, * щоб нас, обма́нених, * від уся́ких лабе́тів і тене́т змія ізба́вивши, * просвіти́ти, як Милосе́рдний. * І Отцем Ти був засвідчений. * Боже́ственний же Дух у ви́ді голуби́ному Тобі яви́вся; * але́ всели́ Його́ в ду́ші на́ші, * Чоловіколю́бче!

Господи, помилуй. (40)

Молитва святого Іполита Римського: Благодаримо Тебе Господи Боже Отче Вседержителю, за дар Духа Святого Твого, який в началі над водами ширяв, яким світ урухомлюється, яким усе творіння підтримується і оживотворяється, який діяв у пророках, сходив на Христа, який дарований був апостолам у виді вогненних язиків, якого жадав Давид, коли говорив: «І Духа Твого Святого не відійми від мене», про якого звіщав і Гавриїл Пресвятій Діві: «Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього отінить Тебе», яким святий Петро блаженне слово вирік: «Ти – Христос, Син Бога Живого», яким камінь Церкви утверджено і якого як Утішителя нам посилається, щоб дітями Божими явити нас. Його, Благий не відійми від нас, а, радше, онови, щоб Ним навчені, славили Тебе із возлюбленим Сином Твоїм і пресвятм, благим і животворящим Твоїм Духом навіки. Амінь

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 73

Чому́, Бо́же, відки́нув єси́ нас до кінця́, роз’яри́вся гнів Твій на ове́ць пасови́ська Твого́? Згада́й грома́ду Твою́, яку́ придба́в Ти від поча́тку, відкупи́в єси́ жезл спадкоє́мства Твого́, го́ру Сіо́н оцю́, що на ній Ти посели́вся. Підніми́ ру́ки Твої на безме́жну горди́ню їх, на всі злочи́нства во́рога у Святи́ні Твоїй! І вихваля́лися ті, що нена́видять Тебе́, по́серед свя́та Твого́, поста́вили знаме́на свої, знаме́на, яки́х не зна́но. Як при вхо́ді, вгорі; як у пу́щі лісовій, соки́рами розсікли́ вони́ бра́ми її, спільно топо́рами і ка́йлами розвали́ли її. Спали́ли вогне́м святи́лище Твоє́, на землі оскверни́ли осе́лю Імені Твого́. Сказа́ли в се́рці своїм соро́дичі їх ра́зом: «Прийдіте, і ви́палимо всі свя́та Бо́жі із землі!» Знаме́н на́ших ми не ба́чимо, нема́ більше проро́ка, і Він нас не зна́тиме більше. До́кіль, Бо́же, зневажа́тиме во́рог, гніви́тиме проти́вник Ім’я́ Твоє́ до кінця́? Чому́ відверта́єш ру́ку Твою́ і десни́цю Твою́ трима́єш у глибині нутра́ Твого́ до кінця́? Бог же, Цар наш спередвіку, зверши́в спасіння по́серед землі. Ти утверди́в си́лою Твоє́ю мо́ре, Ти стер го́лови зміїв у воді. Ти сокруши́в го́лову змія, дав його́ на пожи́ву племе́нам етіо́пським. Ти розкри́в джере́ла і пото́ки, Ти ви́сушив ріки повново́дні. Твій є день і Твоя́ є ніч, Ти встанови́в зорю́ і со́нце. Ти сотвори́в усі грани́ці землі; жнива́ і весну́ – Ти зверши́в їх. Пам’ята́й се: во́рог знева́жив Го́спода, і наро́д безу́мний прогніви́в Ім’я́ Твоє́. Не віддава́й звірям ду́шу, що ісповідує Тебе́, ду́ші вбо́гих Твоїх не забува́й до кінця́! Погля́нь на завіт Твій: бо спо́внилися за́кутки землі дома́ми беззако́ння. Хай не пове́рнеться прини́жений осоро́мленим; бідний і вбо́гий хай восхва́лять Ім’я́ Твоє́. Воста́нь, Бо́же, розсуди́ спра́ву Твою́; згада́й знева́ги Твої, що від безу́много ввесь день. Не забу́дь го́лосу молільників Твоїх: горди́ня нена́висників Твоїх здійма́ється завжди́ до Те́бе.

Псалом 76

Го́лосом моїм до Го́спода візва́в я, го́лосом моїм до Бо́га – і Він ви́слухав мене́. В день журби́ моє́ї Бо́га шука́в я, ру́ки мої простяга́в уночі пе́ред Ним – і не був обма́нений. Безутішною була́ душа́ моя́; згада́в я Бо́га – і звесели́вся. Розду́мував – і упада́в дух мій. Випереджа́ли нічні сторо́жі о́чі мої; схвилюва́вся я й не говори́в; помишля́в я про дні прада́вні, і літа́ відвічні зга́дував, і повча́вся. Вночі з се́рцем моїм розми́слював, і іспитува́в дух мій: «Невже́ навіки відки́не Госпо́дь і не продо́вжить іще́ благовоління? Чи до кінця́ ми́лість Свою́ відсіче́, припи́нить сло́во з ро́ду в рід? Невже́ забу́де змилосе́рдитися Бог? Або стри́має у гніві Своє́му милосе́рдя Своє́?» І мо́вив я: «Ни́ні поча́в я розуміти: ся зміна – від десни́ці Всеви́шнього». Згада́в я діла́ Госпо́дні; бо зга́дуватиму від поча́тку чудеса́ Твої і повча́тимуся в усіх діла́х Твоїх, і в дія́ння Твої вника́тиму. Бо́же, у свя́тості путь Твоя́! Хто Бог вели́кий, як Бог наш? Ти єси́ Бог, що тво́рить чудеса́, яви́в єси́ між наро́дами си́лу Твою́, ізба́вив єси́ раме́ном Твоїм наро́д Твій, синів Якова та Йо́сифа. Ви́діли Тебе́ во́ди, Бо́же, ви́діли Тебе́ во́ди й убоя́лися; і схвилюва́лися безо́дні, огро́м шу́му вод. Го́лос ви́дали хма́ри, бо пролетіли стріли Твої. Го́лос гро́му Твого́ в небокру́зі, ося́яли бли́скавки Твої вселе́нну, здригну́лася і стрепену́лася земля́. В мо́рі – путь Твоя́, і стежки́ Твої – у во́дах мно́гих, і сліди́ Твої невпізна́нні. Напути́в єси́, немо́в ове́ць, наро́д Твій руко́ю Мойсе́я та Ааро́на.

Псалом 90

Хто живе́ під опікою Всеви́шнього, під покро́вом Бо́га Небе́сного осе́литься. Ска́же Го́сподеві: «Засту́пник мій єси́ і Прибіжище моє́, Бог мій, і упова́ю на Ньо́го». Бо Він ви́зволить тебе́ од сіті лове́цької і од вісті триво́жної. Плечи́ма Своїми отінить тебе́, і під крильми́ Його́ безпе́чний бу́деш, – броне́ю ото́чить тебе́ істина Його́. Не побоїшся ні жа́ху нічно́го, ні стріли́, що літа́є удень, ні загро́зи, що бро́дить у те́мряві, ні напа́сти і біса полуде́нного. Впаде́ по́біч те́бе ти́сяча і де́сять ти́сяч – право́руч те́бе, але́ до те́бе не набли́зиться. Тільки очи́ма твоїми погля́неш – і відпла́ту грішникам поба́чиш. Бо Ти, Го́споди, упова́ння моє́! Всеви́шнього обра́в єси́ за прибіжище твоє́. Не підсту́пить до те́бе зло, і ка́ра не набли́зиться до шатра́ твого́, бо Ангелам Своїм Він заповість про те́бе берегти́ тебе́ на всіх путя́х твоїх, – на рука́х понесу́ть тебе́, аби́ ти не спіткну́вся об ка́мінь ного́ю твоє́ю. На га́спида і василіска насту́пиш, і пото́пчеш ле́ва і драко́на. «Бо на Ме́не упова́в він, і Я ви́зволю його́; покри́ю його́, бо пізна́в він Ім’я́ Моє́. Призове́ Мене́ – і почу́ю його́, з ним Я в скру́ті, ізба́влю його́ і просла́влю його́. Довгото́ю днів спо́вню його́ і явлю́ йому́ спасіння Моє́».

Слава, і нині:

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

Го́споди, поми́луй. Тричі.

Слава: тропар, глас 4:

І нині: богородичний:

Не ма́ємо відва́ги че́рез мно́гі гріхи́ на́ші,́* але́ Ти вблага́й Рожде́нного від Те́бе, Богоро́дице Діво;́* бо ве́льми могу́тнє Ма́тері моління, щоб здобу́ти Влади́ки благовоління.́* Не погорду́й мольба́ми грішників, Всечи́стая,́* бо ми́лостивий і спасти́ у си́лі Той,́* Хто й стражда́ти за нас ізво́лив.

Прокімен, глас 4:

В мо́рі – путь Твоя́, і стежки́ Твої – у во́дах мно́гих. (Пс 76:20А)

Стих: Го́лос гро́му Твого́ в небокру́зі. (Пс 76:19А)

Пророцтва Ісаї читання (12:3-6)

Так говорить Господь: Ви будете з радістю черпати воду з джерел спасіння. Того дня скажете: «Хваліте Господа, признавайте його ім’я! Розголосіть між народами про його подвиги, нагадуйте, що ім’я його величне! Співайте Господеві, бо він учинив велике; нехай дізнаються про це по всій землі! Ликуйте й веселіться, мешканці Сіону! Бо Святий Ізраїля - великий серед вас.»

До Римлян послання святого апостола Павла читання (6:3-11)

Браття, всі ми, що в Христа Ісуса хрестилися, у смерть його хрестилися. Ми поховані з ним через хрещення у смерть, щоб, як Христос воскрес із мертвих славою Отця, і ми теж жили новим життям. Бо якщо ми з’єднані з ним подобою його смерти, то будемо і подобою воскресіння. Знаємо ж, що старий наш чоловік став розп’ятий з ним, щоб знищилось оце гріховне тіло, щоб нам гріхові більш не служити; бо хто вмер, той від гріха звільнився. Коли ж ми вмерли з Христом, то віруємо, що й житимемо з ним, знаючи, що Христос, воскреснувши з мертвих, вже більше не вмирає: смерть над ним більше не панує. Вмираючи бо, він умер для гріха раз назавжди, а живучи, живе для Бога. Так само й ви вважайте себе за мертвих для гріха, а за живих для Бога, в Христі Ісусі, Господі нашім.

Євангеліє від Марка (1:9-15)

Тими днями прийшов Ісус із Назарету, що в Галилеї; і був хрещений Йоаном у Йордані. І коли виходив з води, то побачив, як небо розкрилось, і Духа, що як голуб сходив на нього. І голос ізлинув з неба: "Ти єси Син мій любий, у тобі - моє уподобання." І відразу Дух повів його в пустиню; і він перебував у пустині сорок день, спокушуваний сатаною, і був із дикими звірями, а ангели йому служили. А коли видано Йоана, Ісус прийшов у Галилею і проповідував там Боже Євангеліє, кажучи: "Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і віруйте в Євангеліє."

Кондак, глас 4:

Відтак:

Ско́ро хай зустрінуть нас щедро́ти Твої, Го́споди, бо зубожіли ми ве́льми. Поможи́ нам, Бо́же, Спаси́телю наш, за́для сла́ви Імені Твого́. Го́споди, ізба́в нас і очи́сти гріхи́ на́ші за́для Імені Твого́. (Пс 78:8-9)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Відтак ці самогласні:

Стих: Тому́ пом’яну́ Тебе́ * з землі Йорда́нської та Ермо́нської. (Пс 41:7Б)

Глас 8: Так гово́рить Госпо́дь до Йоа́на: * «Проро́че, мерщій хрести́ мене́ * – Того́, Хто тебе́ созда́в, і просвіща́є благода́ттю, і очища́є всіх. * Торкни́ся Боже́ственного мого́ тімені і не вага́йся. * Проро́че, допусти́ тепе́р, * бо спо́внити прийшо́в я вся́ку пра́вду. * Тож ти не вага́йся нітро́хи, * бо проти́вника, яки́й таїться в во́дах, * кня́зя те́мряви спішу́ я погуби́ти, * ізбавля́ючи ни́ні світ від його́ сіте́й, * подаючи́, як Чоловіколю́бець, * життя́ вічне!»

Стих: Ви́діли Тебе́ во́ди, Бо́же, * ви́діли Тебе́ во́ди й убоя́лися. (Пс 76:17А)

Глас 6: Днесь псало́мське проро́цтво спіши́ть здійснення отри́мати. * Мо́ре бо, – мо́вить, – поба́чило і побігло, * Йорда́н поверну́вся наза́д * од лиця́ Го́спода, од лиця́ Бо́га Якова, * що прийшо́в од раба́ прийня́ти хре́щення, * щоб ми, оми́вшись од ідольської нечистоти́, * просвіти́лися ду́шами че́рез Ньо́го.

Слава, і нині: глас 5:

Чому́ стри́муєш твої во́ди, о Йорда́не? * Чому́ відклика́єш наза́д стру́мені * і не продо́вжуєш приро́днього сплива́ння? * «Не мо́жу я, – гово́рить він, – стерпіти * Вогню́, що поїда́є мене́. * Диву́юся і жаха́юся пе́ред кра́йнім схо́дженням, * бо не звик я Чи́стого обмива́ти, * не вмію Безгрішного обтира́ти, * лише́нь оскве́рнені сосу́ди очища́ти. * Спа́лювати терни́ну прогрішень мене́ вчить * охре́щуваний у мені Христо́с. * Йоа́н – го́лос Сло́ва – свідчить зо мно́ю і взива́є: * Ось Агнець Бо́жий, що забира́є гріхи́ світу!» * Йому́ ми, вірні, воззовім: * «Бо́же, що яви́вся на на́ше спасіння, * сла́ва Тобі!»

Господи, помилуй. (40)

Молитва святого Григорія Ниського: Владико, воістину пречисте і приснотекуче джерело благості, Ти через справедливість відвернувся від нас, а через чоловіколюб'я помилував нас, зненавидів і примирився з нами, прокляв і благословив, вигнав нас із раю і знову до Себе призвав, скинув з нас листя смоковниці, і зодягнув в одежу многоцінну, відкрив темницю і звільнив осуджених, окропив водою чистою і очистив від скверн. Все для нас, наслідників гріха, змінилось на радість: доступний людині рай і саме небо; в суголоссі дружньому творіння поєдналося, і люди з ангелами, благочестно ісповідують їх богослов'я. Тому, разом з пророком пісню, Духом натхнену і радісну співаємо тобі: Возрадується душа моя у Господі: Він бо облачив мене в ризу спасіння і в одежу веселости зодягнув мене; мов на жениха возложив на мене вінець і мов невісту прикрасив мене красою Христос – Сущий, і Передсущий, і Грядущий, благословенний нині і на віки. Амінь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 92

Госпо́дь воцари́вся, в красу́ зодягну́вся, зодягну́вся Госпо́дь си́лою і опоя́сався; Він бо утверди́в вселе́нну, і вона́ не похитне́ться. Гото́вий престо́л Твій з то́го ча́су, споконвіку Ти єси́. Піднесли́ ріки, Го́споди, піднесли́ ріки голоси́ свої, здіймуть ріки бистри́ни свої від ро́зголосу вод вели́ких. Дивови́жні буруни́ морські, дивови́жний на висо́тах Госпо́дь. Свідо́цтва Твої достовірні ве́льми; до́мові Твоє́му подоба́є свя́тість, Го́споди, на многоту́ днів.

Псалом 113

В ісхо́ді Ізра́їля з Єги́пту, до́му Якова – з наро́ду ва́рварів, ста́ла Юде́я святи́нею його́, Ізра́їль – володінням його́. Мо́ре поба́чило – і побігло, Йорда́н поверну́вся наза́д, го́ри застриба́ли, мов барани́, а горби́ – немо́в ягня́та в ота́рі. Що з тобо́ю, мо́ре, що ти побігло, і з тобо́ю, Йорда́не, що ти поверну́вся наза́д? Го́ри, чом ви застриба́ли, мов барани́, а горби́ – немо́в ягня́та в ота́рі? Од лиця́ Го́спода сколихну́лася земля́, од лиця́ Бо́га Якова, що оберну́в ске́лю в озе́ра вод і кру́чу – у ви́токи вод! Не нам, Го́споди, не нам, але́ Імені Твоє́му дай сла́ву за ми́лість Твою́ і вірність Твою́, щоб ніко́ли не сказа́ли язи́чники: «Де Бог їх?» Бог же наш на небеса́х і на землі все, що схотів, сотвори́в. Ідоли язи́чників – срібло і зо́лото, тво́ри рук лю́дських: уста́ ма́ють – і не промо́влять, о́чі ма́ють – і не поба́чать, ву́ха ма́ють – і не почу́ють, ніздрі ма́ють – і не поню́хають, ру́ки ма́ють – і не доторкну́ться, но́ги ма́ють – і не підуть, не загово́рять горта́нню своє́ю. Хай уподібняться до них ті, що тво́рять їх, і всі, що надіються на них! Дім Ізра́їлів упова́є на Го́спода: Він – Помічни́к і Оборо́нець їх. Дім Ааро́нів упова́є на Го́спода: Він – Помічни́к і Оборо́нець їх. Ті, що боя́ться Го́спода, упова́ють на Го́спода: Він – Помічни́к і Оборо́нець їх. Госпо́дь згада́в нас і благослови́в нас: благослови́в дім Ізра́їлів, благослови́в дім Ааро́нів, благослови́в тих, що боя́ться Го́спода, мали́х з вели́кими. Неха́й помно́жить Госпо́дь вас, вас і діте́й ва́ших; благослове́нні ви у Го́спода, що сотвори́в не́бо і зе́млю. Не́бо небе́с – Го́сподеві, а зе́млю дав Він сина́м лю́дським. Не ме́ртві восхва́лять Тебе́, Го́споди, а́ні всі, що схо́дять до а́ду, але́ ми, живі, благословимо́ Го́спода від ни́ні і до віку!

Псалом 85

Приклони́, Го́споди, ву́хо Твоє́ і почу́й мене́, бо нужде́нний і вбо́гий я. Збережи́ ду́шу мою́, бо благочести́вий я; спаси́, Бо́же мій, раба́ Твого́, що упова́є на Те́бе. Поми́луй мене́, Го́споди, бо до Те́бе взива́тиму весь день. Звесели́ ду́шу раба́ Твого́, бо до Те́бе, Го́споди, возніс я ду́шу мою́. Бо Ти, Го́споди, благи́й і негнівли́вий, і многоми́лостивий до всіх, що призива́ють Тебе́. Ви́слухай, Го́споди, моли́тву мою́ і воньми́ го́лосу моління мого́. В день скорбо́ти моє́ї взива́ю до Те́бе, бо Ти почу́єш мене́. Нема́ подібного до Те́бе між бога́ми, Го́споди, і нема́ рівного по діла́х Твоїх. Всі наро́ди, скільки їх сотвори́в єси́, при́йдуть і покло́няться пе́ред Тобо́ю, Го́споди, і просла́влять Ім’я́ Твоє́. Бо вели́кий Ти, і тво́риш чудеса́, Ти єси́ Бог єди́ний. Наста́в мене́, Го́споди, на путь Твою́, і ходи́тиму в істині Твоїй; хай звесели́ться се́рце моє́ боя́зню Імені Твого́. Ісповім Тебе́, Го́споди Бо́же мій, всім се́рцем моїм і просла́влю Ім’я́ Твоє́ повік, бо вели́ка ми́лість Твоя́ на́до мно́ю, і Ти ізба́вив ду́шу мою́ з Аду щонайгли́бшого. Бо́же, законопересту́пники повста́ли на ме́не, і збо́рище си́льних шука́ло ду́шу мою́, і не поста́вили Тебе́ пе́ред собо́ю. Але́ Ти, Го́споди Бо́же мій, ще́дрий і ми́лостивий, довготерпели́вий і многоми́лостивий і істинний. Згля́нься на ме́не і поми́луй мене́, дай си́лу Твою́ слузі Твоє́му і спаси́ си́на Твоє́ї слуги́ні. Сотвори́ на мені знаме́ння на бла́го, і хай поба́чать нена́висники мої і постидя́ться, бо Ти, Го́споди, допоміг мені і потішив мене́.

Слава, і нині:

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

Го́споди, поми́луй. Тричі.

Слава: тропар, глас 4:

І нині: богородичний:

Ти, що нас ра́ди роди́вся од Діви́* і, розп’я́ття перетерпівши, Благи́й,́* роззбро́їв сме́ртю смерть і яви́в Воскресіння, як Бог,́* не погорду́й ти́ми, кого́ сотвори́в Ти руко́ю Твоє́ю;́* яви́ чоловіколю́біє Твоє́, Ми́лостивий,́* прийми́ Роди́тельку Твою́ – Богоро́дицю, що заступа́ється за нас,́* і спаси́, Спа́се наш, люде́й зневірених.

Прокімен, глас 3:

Госпо́дь – просвічення моє́ і Спаси́тель мій: кого́ убою́ся? (Пс 26:1А)

Стих: Госпо́дь – захисни́к життя́ мого́: кого́ устрашу́ся? (Пс 26:1Б)

Пророцтва Ісаї читання (49:8-15)

Так говорить Господь: «Я вислухаю тебе в час сприятливий, у день спасіння тобі допоможу. Я збережу тебе і поставлю тебе у завіт народу, щоб обновити землю, щоб розділити спустошену спадщину, щоб сказати в’язням: Виходьте!, а тим, що в пітьмі: Покажіться! Вони пастимуться при дорогах; їхні пасовиська будуть по всіх верховинах. Ні голоду, ні спраги не зазнають; не вдарить на них ні палючий вітер, ані сонце, бо той, що жалує їх, буде їх водити, приведе їх на джерела водні. Зроблю дорогами всі гори, шляхи будуть піднесені. Ось ці приходять іздаля, ці з півночі і з заходу, а ті з Сінім-країни.» Ликуйте, небеса, радуйся, земле, гукайте весело, ви, гори, бо Господь утішив свій люд і змилосердився над його пригніченими. А Сіон сказав: «Господь мене покинув, забув мене Владика мій!» Невже ж забуде молодиця своє немовля? Не матиме жалю до сина свого лона? Та хоча б вона й забула, я тебе не забуду.

До Тита послання святого апостола Павла читання (2:11-14; 3:4-7)

Сину Тите, явилася благодать Божа, спасенна всім людям, і навчає нас, щоб ми, зрікшися нечестя та грішних бажань цього світу, жили тверезо, праведно і благочестиво в нинішньому віці, чекаючи блаженної надії і славного з’явлення великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа, який віддав себе самого, щоб викупити нас від усякого беззаконня та щоб очистити собі народ, що був би його власний, ревний до добрих діл.

Коли ж явилася благодать і любов до людей Спаса нашого Бога, він спас нас не ради діл справедливости, які ми були зробили, але з свого милосердя, купіллю відродження і відновленням Святого Духа, якого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, нашого Спаса, щоб ми, оправдані його благодаттю, стали згідно з надією спадкоємцями життя вічного.

Євангеліє від Матея (3:13-17)

В той час прибув Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, щоб хреститися від нього; але Йоан спротивлявся йому, кажучи: “Мені самому треба хреститися в тебе, а ти приходиш до мене?” Ісус у відповідь сказав до нього: “Залиши це тепер, так бо личить нам здійснити всяку правду.” І тоді він залишив його. А охрестившись, Ісус зараз же вийшов з води. І ось розкрилось йому небо, і він побачив Духа Божого, який спускався, мов голуб, і зійшов на нього. І голос пролунав з неба: “Це Син мій любий, що його я вподобав.”

Кондак, глас 4:

Відтак:

Не відки́нь нас до кінця́ Імені Твого́ ра́ди, і не зруйну́й Завіту Твого́; і не віддаля́й ми́лости Твоє́ї від нас, за́для Авраа́ма, возлю́бленого Тобо́ю, і за́для Ісаа́ка, раба́ Твого́, і Ізра́їля свято́го Твого́. (Дан 3:34-35)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Го́споди, поми́луй. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Самогласні:

Стих: Тому́ пом’яну́ Тебе́ * з землі Йорда́нської та Ермо́нської. (Пс 41:7Б)

Глас 7: Стра́шно було́ ба́чити * не́ба і землі Творця́, що на ріці обнажа́ється * і хре́щення од раба́ * за́для на́шого спасіння прийма́є, як раб. * І хо́ри а́нгельські вража́лися зо стра́хом і ра́дістю * – з ни́ми ж і ми поклоня́ємося Тобі: * «Спаси́ нас, Го́споди!»

Стих: Ви́діли Тебе́ во́ди, Бо́же, * ви́діли Тебе́ во́ди й убоя́лися. (Пс 76:17А)

Глас 2: Коли́ узрів Предте́ча, * що гряде́ до ньо́го Госпо́дь Сла́ви, то візва́в: * «Ось прихо́дить Відкупи́тель світу від зотління. * Ось Він визволя́є нас від гніту, * ось Той, Хто дару́є про́щення прогрішень як Бог на землі. * Від Діви Чи́стої прийшо́в Він ра́ди ми́лости * і за́мість рабів тво́рить синів Бо́жих, * а за́мість те́мряви просвіща́є лю́дство * водо́ю Боже́ственного хре́щення Свого́!» * Відни́ні почнімо суголо́сно славосло́вити Його́ * з Отце́м і Святи́м Ду́хом!

Слава, і нині: глас 5:

Ру́ку твою́, яка́ торкну́лася пречи́стого тімені Влади́ки * і пе́рстом яко́ї ти нам і показа́в Його́, * піднеси́ за нас до Ньо́го, Хрести́телю, * як той, хто ма́є сміли́вість вели́ку; * ти бо як більший од усіх проро́ків * був Ним засвідчений. * А о́чі твої, які узріли Всесвято́го Ду́ха, * що зійшо́в немо́вби в ви́ді голуби́нім, * знов підніми́ до Ньо́го, Хрести́телю, * і ми́лостивим до нас учини́. * І прийди́, стань із на́ми, * утверди́ немо́в печа́ттю піснеспів * і розпочни́ пе́рший торжество́.

Господи, помилуй. (40)

Молитва: Невимовно велика благість Твоя до нас, Господи Боже наш. Бо Ти благоволив, щоб Син Твій Єдинородний вочоловічився з Діви Нетлінної і став у всьому подібний нам, окрім гріха. І був хрещений Йоаном Предтечею як людина, хоч Сам не потребував очищення, але щоб, природу вод освятивши, дарувати нам відродження з води і Духа, і щоб ми, пізнавши Тебе, Безначального Отця, поклонялися Небесному Йому, Синові Улюбленому Твоєму, що об’явився у Хрещенні. І Пресвятого Духа Твого славимо, що зійшов на Нього і об’явив Його Хрестителеві. У Ньому і нас, запечатавши і освятивши через хрещення, Ти зробив причасниками Христа Твого. І ніде не залишай нас, грішних, але через Духа Святого утверди і укріпи нас супроти всякої злої сили. І вірному народу Твоєму силу проти всякої тиранії подай. І всіх нас у Твоє Царство приведи, щоб і в нас було прославлене Пресвяте Ім’я Твоє, і Єдинородного Сина Твого разом з Духом Твоїм Святим, нині, і повсякчас, і навіки віків.

ЧАСОСЛОВ

НЕУСТАННОЇ МОЛИТВИ

Часи Богоявлення