«Богослужіння добового кола [Церковне правило] відповідно до давньої християнської традиції укладено таким чином, щоб весь перебіг дня і ночі освячувався хвалою Божою» (КСЛ 84). Справді, у різноманітних літургійних традиціях Сходу і Заходу можна спостерегти текстуальне, обрядове й богослужбове багатство спроб втілити в життя євангельську заповідь постійної (Лк 18:1) чи безперервної (1 Сл 5:17) молитви. З історії Церкви відомо, що багаторазові моління клиру й вірних, а особливо – монаших спільнот, теж керувались ідеалом неустанної молитви, створюючи розмаїття довших і коротших, спільних і приватних молитовних часів, щоб, «відклавши всякі життєві справи», благодарити Творця всіх за день чи ніч, які вдалося прожити в мирі, попросити пробачення за недостатність свого свідчення Євангелія Христового ділом і словом та отримати благословення на подальшу співпрацю зі Святим Духом для спасіння своїх душ та осягнення життя вічного. Усе ж, попри різноманіття сучасних літургійних традицій богослужінь добового кола, важко знайти таку, де кожен час дня і ночі освячувався би літургійною прославою Бога.
У візантійському обряді, наприклад, звичайне добове коло богослужінь, згідно з типіконом, нараховує дев’ять щоденних молитовних чинів, кількість яких у великих часословах може помножуватися до 13 (якщо враховувати т. зв. «міжчасся») чи 14 (якщо враховувати т. зв. «малу вечірню», кот ру устав приписує молитись у навечір’я свят із т. зв. «бдінням») окремих молитовних часів. Поряд із цим, одна з молитов візантійського обряду, що її устав приписує повторювати на багатьох т. зв. «малих» молитовних часах, нагадує, мабуть, про давню, забуту нині систему молитов, котра якраз мала на меті освятити весь перебіг дня і ночі хвалою Божою:
Ти, що всякої пори і кожної години на небі й на землі приймаєш поклоніння та прославу, Боже благий, довготерпеливий і многомилостивий, що праведних любиш, і грішних милуєш, і всіх кличеш до спасіння заради обітниці майбутніх благ! Сам, Господи, прийми в цей час і наші молитви, і спрямуй життя наше до заповідей Твоїх. Душі наші освяти, тіла очисти, помисли направ, розум ціломудреним і тверезим учини й визволь нас від усякого гніту, лиха та страждання. Огороди нас святими Ангелами Твоїми, щоб, ополченням їхнім стережені й настановлювані, ми досягли єднання у вірі й пізнання неприступної Твоєї слави, бо благословен єси на віки віків. Амінь.
Що мали б означати згадані в молитві слова «кожної години»? Йдеться про ідіоматичний вираз, який означає «завжди», чи тут справді мова про кожну з 24 годин астрономічної доби? Знавцям візантійської літургійної духовості, багатої різноманіттям символічних коментарів і «значень», безсумнівно, хотілось би бачити й тут своєрідне ідеалізоване поняття церковної молитви, до якого хоч і треба прагнути, та все ж із розумінням, що досягти цього буде можна лише у вічності.
Попри це житія святих, а також пам’ятки давньої літургії, свідчать про те, що буквальне щогодинне літургійне моління не є якимось недосяжним ідеалом. У певний період християнства у Візантійській імперії досить живими й плідними саме в її столиці, Константинополі, були монастирі т. зв. «неусипаючих». Вплив їх на молитовне життя тогочасного монашества був вагомим – настільки, що їхній спосіб неустанної молитви був перенесений не лише у грузинську та слов’янську традиції, а й у західне монашество й достатньо довго надихав тамтешні спільноти до «рівноангельського» життя.
Зародження традиції щогодинної літургійної кожноденної молитви зазвичай пов’язують з іменем преподобного Олександра Акиміта (†430) та назвою заснованих ним монастирів. Віднедавна текст щогодинних молитов, який пов’язують із монастирем «неусипаючих» став знову доступним для вірних у грецькому, французькому, німецькому та українському перекладах. Передусім для слов’ян ця традиція молитви є цікавою, бо, на відміну від грецької традиції, сам Олександр Акиміт присутній у слов’янських літургійних джерелах, зокрема в синаксарях на 19 лютого та 3 липня.
Святий Олександр Акиміт не відразу прийшов до ідеї молитись щогодинно. Він зростав у молитві, молячись спочатку лише чотири рази впродовж дня. Відтак, збільшив молитву до семи разів удень і семи разів уночі. Вкінці ж поширив свою молитву на кожен час дня і ночі.
Цей сайт створено не лише для тих, хто бажає спробувати піти шляхом цього святого, а й для кожного, хто шукатиме слів для розмови із Господом у той час дня чи ночі, у який його покличе любов до Нього.
