Вступний стих: Го́споди Бо́же О́тче Вседержи́телю, Го́споди Си́не єдиноро́дний, Ісу́се Хри́сте, і Свя́тий Ду́ше, єди́не Божество́, єди́на Си́ло, поми́луй мене́ грі́шного, і так, як я розважа́ю над Твої́ми при́судами, спаси́ мене́, недосто́йного раба́ Твого́, бо благослове́н єси́ на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 66

Бо́же, уще́дри нас і благослови́ нас, яви́ світло лиця́ Твого́ на нас і поми́луй нас, щоб пізна́ти на землі путь Твою́, у всіх наро́дах – спасіння Твоє́. Неха́й ісповідують Тебе́ лю́ди, Бо́же, неха́й ісповідують Тебе́ лю́ди всі. Неха́й возвеселя́ться і возра́дуються наро́ди, бо Ти суди́тимеш люде́й у правоті і наро́ди на землі напути́ш. Неха́й ісповідують Тебе́ лю́ди, Бо́же, неха́й ісповідують Тебе́ лю́ди всі. Земля́ дала́ плід свій: благослови́ нас, Бо́же, Бо́же наш! Благослови́ нас, Бо́же; і хай убоя́ться Його́ всі кінці землі.

Псалом 86

Осно́ви Його́ на го́рах святи́х. Лю́бить Госпо́дь бра́ми Сіо́ну більше од усіх посе́лень Якова. Пресла́вне ска́зано було́ про те́бе, гра́де Бо́жий. Спом’яну́ Рага́в і Вавіло́н се́ред тих, що зна́ють мене́. І ось, чужоплемінники, і Тир, і наро́д Етіо́пів, – вони́ з’яви́лися там. «Ма́тір Сіо́н!» – ска́же чоловік; і чоловік той народи́вся в ньо́му, і заснува́в його Сам Ви́шній. Госпо́дь залічить його́ при списа́нні наро́дів і князів цих, що зроди́лися в ньо́му. Бо в тобі – осе́ля всіх, що веселя́ться.

Псалом 50

Поми́луй мене́, Бо́же, по вели́кій ми́лості Твоїй, і по мно́жеству щедро́т Твоїх загла́дь беззако́ння моє́. Упо́вні обми́й мене́ від беззако́ння мого́, і від гріха́ мого́ очи́сть мене́. Бо беззако́ння моє́ я зна́ю, і гріх мій пе́редо мно́ю за́вжди. Про́ти Те́бе, Єди́ного, я згріши́в і лука́ве пе́ред Тобо́ю вчини́в, тож опра́вданий Ти бу́деш у слова́х Твоїх і перемо́жеш, коли́ всту́пиш у суд. Ось бо, в беззако́ннях я зача́тий, і в гріха́х породи́ла мене́ ма́ти моя́. Ось бо, істину возлюби́в єси́, незвідане і тає́мне му́дрости Своє́ї яви́в Ти мені. Окро́пиш мене́ іссо́пом – і буду очи́щений; обми́єш мене́ – і ста́ну біліший від снігу, даси́ мені відчу́ти ра́дість і весе́лість – возра́дуються ко́сті упоко́рені. Відверни́ лице́ Твоє́ від гріхів моїх і всі беззако́ння мої зітри́. Се́рце чи́сте сотвори́ в мені, Бо́же, і дух пра́вий обнови́ в нутрі моїм. Не відки́нь мене́ від лиця́ Твого́ і Ду́ха Твого́ Свято́го не відійми́ від ме́не. Поверни́ мені ра́дість спасіння Твого́ і ду́хом владу́щим утверди́ мене́. Навчу́ беззако́нників доріг Твоїх, і нечести́ві до Те́бе наве́рнуться. Звільни́ мене́ від вини́ кро́ви, Бо́же, Бо́же спасіння мого́, возра́дується язи́к мій пра́вді Твоїй. Го́споди, гу́би мої відкри́єш, і уста́ мої сповістя́ть хвалу́ Твою́. Бо якби́ Ти же́ртви захотів, я дав би її, – та всепа́лення Тобі не до вподо́би. Же́ртва Бо́гові – дух сокруше́нний, се́рцем сокруше́нним і смире́нним Бог не погорди́ть. Облагодій, Го́споди, благоволінням Твоїм Сіо́н, і хай відбуду́ються стіни єрусали́мські, – тоді вподо́баєш Собі же́ртву пра́вди, возно́шення і всепа́лення, тоді покладу́ть на вівта́р Твій тельців.

Слава, і нині:

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

Го́споди, поми́луй. Тричі.

Слава: тропар, глас 4:

Вно́силася в пе́репис коли́сь зо ста́рцем Йо́сифом,́* як та, що од сімені Дави́дового, в Вифлеє́мі Маріа́м,́* но́сячи в ло́ні без сімені Зача́того.́* Наста́в же час роди́ти, і місця жо́дного не було́ в заїзді,́* але́ на́че кра́сна пала́та,́* верте́п Цари́ці показа́вся.́* Христо́с ражда́ється, щоб воскреси́ти раніше впа́лий о́браз.

І нині: богородичний:

Богоро́дице, Ти єси́ Лоза́ істинна,́* що ви́ростила нам Плід життя́.́* Тебе́ блага́ємо: моли́ся, Влади́чице, з Апо́столами і всіма́ святи́ми́* про поми́лування душ на́ших.

Прокімен, глас 4:

Дитя́ народи́лося нам, Син, і да́лося нам. (Іс 9:6А)

Стих: Яко́го влада́рство було́ на плечі Його́. (Іс 9:6А)

Пророцтва Варуха читання (3:36–38; 4:1–4)

Се – Бог наш, не зрівня́ється з Ним інший. Він ви́найшов уся́кий шлях пізнання́ і дав його́ Якову, о́трокові Своє́му, і Ізра́їлю, возлю́бленому Ним. Після то́го на землі яви́вся і з людьми́ прожива́в. Се – кни́га повелінь Бо́жих і Зако́н, що трива́є навіки; всі, що трима́ються її, [ввійдуть] у життя́, а ті, що покида́ють її, умру́ть. Поверни́ся, Якове, і візьми́ся за не́ї, піди́ до ся́йва при світлі її. Не відда́й іншому сла́ви твоє́ї, і кори́сного тобі – наро́дові чужо́му. Блаже́нні ми, Ізра́їлю, бо вго́дне Бо́гові відо́ме нам.

До Галатів послання святого апостола Павла читання

Зачало 208А (3:23-29)

Бра́ття, раніш, ніж прийшла́ віра, ми були́ за́мкнені під охоро́ною Зако́ну, очікуючи віри, що ма́ла відкри́тися, так що Зако́н став для нас вихова́телем до Христа́, щоб ми оправда́лися вірою. А як прийшла́ віра, ми вже не під вихова́телем. Бо всі ви че́рез віру – сини́ Бо́жі в Христі Ісу́сі. Всі бо ви, що в Христа́ хрести́лися, у Христа́ зодягну́лися. Нема́ ні Юде́я, ні Елліна; нема́ ні раба́, а́ні вільного; нема́ ні чоловіка, ні жінки, бо всі ви – одно́ у Христі Ісусі. А коли́ ви Христо́ві, то ви – насіння Авраа́мове і за обітницею – спадкоє́мці.

Євангеліє від Луки, зачало 5 (2:1-20)

У ті дні вийшов наказ від кесаря Авґуста переписати всю вселенну. Це був перший перепис, відбувся, коли Сирією правив Киріній. І всі йшли записатися – кожний у своє місто. Пішов також і Йосиф з Галилеї, з міста Назарету, в Юдею, в місто Давида, що зветься Вифлеєм, бо він походив з дому й роду Давида, щоб записатися з Марією, зарученою своєю, що була вагітна. Коли вони були там, настав їй час родити, і вона породила свого сина первородного, сповила його та поклала в ясла, бо не було їм місця в заїзді. Були ж у тій стороні пастухи, що перебували в чистім полі та вночі стояли на сторожі коло своїх отар. Аж ось ангел Господній з’явився їм, слава Господня їх осіяла, і великий страх огорнув їх. Ангел сказав їм: Не бійтеся, бо я звіщаю вам велику радість, що буде радістю всього народу: Сьогодні вам народився у місті Давидовім Спаситель – Христос Господь. І ось вам знак: ви знайдете дитя сповите, що лежатиме в яслах. І вмить пристала до ангела велика сила небесного війська, що хвалила Бога, кажучи: Слава на висотах Богу, і на землі мир, людям благовоління. І коли ангели знялись від них на небо, пастухи один до одного заговорили: Ходім лишень до Вифлеєму та подивімся на те, що Господь об’явив нам. Пішли вони поспішно і знайшли Марію, Йосифа і дитятко, що лежало в яслах. Побачивши його, вони розповіли, що їм було сказано про це хлоп’ятко; і всі, хто чув їх, дивувались тому, що пастухи їм оповідали. Марія ж пильно зберігала все це, роздумуючи в своїм серці. А пастухи вернулися, прославляючи і хвалячи Бога за все, що чули й бачили, так як їм було сказано.

Кондак, глас 3:

Діва днесь Предвічне Сло́во́* в верте́пі гряде́ роди́ти невимо́вно.́* Лику́й, вселе́нна, почу́вши се,́* просла́в із Ангелами і па́стирями́* То́го, Хто хо́че яви́тися Дитя́м мали́м – Предвічного Бо́га.

Відтак:

Госпо́дь Бог благослове́н, благослове́н Госпо́дь день у день, сприя́тиме нам Бог спасіння на́шого. Бог наш – Бог, що спаса́є. (Пс 67:20-21)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, навідай і зціли́ не́мочі на́ші, Імені Твого́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, Ти, що єси́ на небеса́х, неха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, неха́й при́йде Ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого. Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва на віки. Амінь.

Відтак ці самогласні.

Стих: Бог із Півдня при́йде,́* і Святи́й із Гори́, отіненої пу́щі. (Авв 3:3А)

Глас 5: Прийдіте, христоно́сні лю́ди, поба́чмо чу́до,* що вся́ку ду́мку вража́є і поло́нить,* і, благоговійно поклоня́ючись,* з вірою пісню вознесім.* Днесь до Вифлеє́му, несучи́ в ло́ні,* Діва прихо́дить роди́ти Го́спода,* хо́ри ж Ангельські спіша́ть попе́реду.* І се ба́чачи, взива́є Йоси́ф Обру́чник:* «Що се за та́їнство небува́ле в Тобі, Діво?* І як Ти збира́єшся роди́ти,* я́лівко, що ярма́ не спізна́ла?»

Стих: Го́споди, почу́в я по́голос Твій – і убоя́вся,́* збагну́в діла́ Твої – і здивува́вся. (Авв 3:2А)

Глас 8: Пе́ред різдво́м Твоїм, Го́споди,* з тре́петом спогляда́ючи та́їнство,* умозри́мі во́їнства вража́лися;* бо до новонаро́дженого Младе́нця уподо́битися благоволи́в Ти,* що небозвід прикра́сив зо́рями;* і в я́слах твари́н безслове́сних возлежи́ш Ти,* що де́ржиш у руці всі кінці землі.* Досто́ту че́рез таки́й Про́мисел* відо́мим ста́ло милосе́рдя Твоє́, Хри́сте.* Вели́ка ми́лість Твоя́, сла́ва Тобі!

Слава, і нині:

Глас 8: Ота́к гово́рить Йо́сиф Діві:* «Маріє, що таке́, ба́чу я, ско́їлося з Тобо́ю?* Торопію, і диву́юся, і умо́м вража́юся!* По́тай відійди́ від ме́не ско́рше.* Маріє, що таке́, ба́чу я, ско́їлося з Тобо́ю?* За́мість че́сти – ганьба́, за́мість ра́дости – скорбо́та,* за́мість похвальби́ Ти до́кір мені принесла́.* Вже не терпітиму нада́лі о́суду люде́й,* бо від свяще́ників із Хра́му Госпо́днього як непоро́чну я взяв Тебе́,* і – що се за видо́вище?»

Господи, помилуй. (40)

Молитва св.Йоана Золотоустого: Боже, Отче всемогутній, як кадило возноситься до Тебе наша хвала, бо в Предвічному Слові — Сині Твоєму — Ти возлюбив нас перед сотворенням світу і Духом Твоїм Святим животвориш нас, причащаючи нас життям вічним. Величаємо Тебе, Отче жття, бо тайною милосердя Твого, яку ми ісповідуємо і святкуємо вірою, нам даровано спасіння; ми отримали закваску нового, відкупленого людства і сім’я життя безкінечного. Агнцю, що на престолі возсідає - благословення, і честь, і слава, і влада на віки віків. Амінь.

Вступний стих: Го́споди Бо́же О́тче Вседержи́телю, Го́споди Си́не єдиноро́дний, Ісу́се Хри́сте, і Свя́тий Ду́ше, єди́не Божество́, єди́на Си́ло, поми́луй мене́ грі́шного, і так, як я розважа́ю над Твої́ми при́судами, спаси́ мене́, недосто́йного раба́ Твого́, бо благослове́н єси́ на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 71

Бо́же, суд Твій царе́ві дай і справедли́вість Твою́ – си́нові царя́, щоб він суди́в наро́д Твій справедли́во і бідних Твоїх – правосу́дно. Хай принесу́ть го́ри мир наро́дові, а па́горби – справедли́вість. Суди́тиме він бідних із наро́ду і спасе́ синів убо́гих, і впокори́ть накле́пника, і трива́тиме, по́ки со́нце, і давніше місяця з ро́ду родів, зійде́ як дощ на руно́ і як кра́плі, що ка́пають на зе́млю. Засвіта́є за днів його́ справедли́вість і повнота́ ми́ру, до́ки не зга́сне місяць. І панува́тиме від мо́ря до мо́ря і від ріки́ до країв вселе́нної. Пе́ред ним припаду́ть етіо́пи, і вороги́ його́ лиза́тимуть по́рох; царі тарсійські й острови́ дари́ принесу́ть, царі Ара́вії і Са́ва дари́ приведу́ть; і покло́няться йому́ всі царі землі, всі наро́ди послу́жать йому́. Бо він ізба́вив бідного від руки́ вельмо́жного, і вбо́гого, яко́му не було́ помічника́; пожаліє бідного і вбо́гого, і ду́ші вбо́гих спасе́; від лихви́ і від безпра́в’я відку́пить ду́ші їх, і че́сне ім’я́ їх пе́ред ним. І жи́тиме, і даду́ть йому́ від зо́лота Ара́вії, і моли́тимуться за ньо́го за́вжди, ввесь день благословля́тимуть його́. Бу́де він тверди́нею на землі, на верхови́нах гір; превознесе́ться ви́ще від Ліва́ну плід його́, і процвіту́ть лю́ди з міста, мов трава́ земна́. Хай бу́де ім’я́ його́ благослове́нне навіки, раніш со́нця перебува́є ім’я́ його́; і благословля́ться в ньо́му всі покоління земні, всі наро́ди ублажа́ть його́. Благослове́н Госпо́дь Бог Ізра́їлів, що тво́рить чудеса́ єди́ний, і благослове́нне Ім’я́ сла́ви Його́ повік і повік-віку, і напо́вниться сла́вою Його́ вся земля́. Хай так бу́де, хай так бу́де!

Псалом 131

Пом’яни́, Го́споди, Дави́да і всю смире́нність його́, як він кля́вся Го́сподеві, присяга́вся Бо́гу Якова: «Не ввійду́ до осе́лі до́му мого́, не зійду́ на посте́лю ло́жа мого́, не дам сну оча́м моїм і дрімо́ти повікам моїм, і спочи́нку скро́ням моїм, по́ки не знайду́ місця Го́сподеві, ски́нії – Бо́гові Якова!» Ось, почу́ли ми, що вона́ в Ефра́ті, знайшли́ її на рівни́нах ліси́стих. Увійдімо до ски́ній Його́, поклонімося місцю, де стоя́ли но́ги Його́. Воста́нь, Го́споди, увійди́ у покій Твій, Ти і Киво́т святи́ні Твоє́ї; свяще́ники Твої зодягну́ться в пра́ведність і преподо́бні Твої возра́дуються. За́для Дави́да, раба́ Твого́, не відхили́ лиця́ пома́заника Твого́. Кля́вся Госпо́дь Дави́дові істиною і не зрече́ться її: «Із пло́ду утро́би твоє́ї посаджу́ на престо́лі твоїм! Якщо́ збережу́ть сини́ твої Завіт Мій і свідо́цтва Мої оці, яки́х Я навчу́ їх, то й сини́ їх довіку сидітимуть на престо́лі твоїм». Бо обра́в Госпо́дь Сіо́н-го́ру, уподо́бав її на осе́лю Собі: «Се покій Мій повік-віку, тут оселю́ся, бо Я вподо́бав її. Добу́ток її благословля́ючи благословлю́, убо́гих її нагоду́ю хлібом, свяще́ників її зодягну́ в спасіння, і преподо́бні її ра́дістю возра́дуються. Там ви́рощу ріг Дави́дові, приготува́в Я світи́льник пома́заникові Моє́му: ворогів його́ зодягну́ в со́ром, а на ньо́му зася́є святи́ня Моя́».

Псалом 90

Хто живе́ під опікою Всеви́шнього, під покро́вом Бо́га Небе́сного осе́литься. Ска́же Го́сподеві: «Засту́пник мій єси́ і Прибіжище моє́, Бог мій, і упова́ю на Ньо́го». Бо Він ви́зволить тебе́ од сіті лове́цької і од вісті триво́жної. Плечи́ма Своїми отінить тебе́, і під крильми́ Його́ безпе́чний бу́деш, – броне́ю ото́чить тебе́ істина Його́. Не побоїшся ні жа́ху нічно́го, ні стріли́, що літа́є удень, ні загро́зи, що бро́дить у те́мряві, ні напа́сти і біса полуде́нного. Впаде́ по́біч те́бе ти́сяча і де́сять ти́сяч – право́руч те́бе, але́ до те́бе не набли́зиться. Тільки очи́ма твоїми погля́неш – і відпла́ту грішникам поба́чиш. Бо Ти, Го́споди, упова́ння моє́! Всеви́шнього обра́в єси́ за прибіжище твоє́. Не підсту́пить до те́бе зло, і ка́ра не набли́зиться до шатра́ твого́, бо Ангелам Своїм Він заповість про те́бе берегти́ тебе́ на всіх путя́х твоїх, – на рука́х понесу́ть тебе́, аби́ ти не спіткну́вся об ка́мінь ного́ю твоє́ю. На га́спида і василіска насту́пиш, і пото́пчеш ле́ва і драко́на. «Бо на Ме́не упова́в він, і Я ви́зволю його́; покри́ю його́, бо пізна́в він Ім’я́ Моє́. Призове́ Мене́ – і почу́ю його́, з ним Я в скру́ті, ізба́влю його́ і просла́влю його́. Довгото́ю днів спо́вню його́ і явлю́ йому́ спасіння Моє́».

Слава, і нині:

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

Го́споди, поми́луй. Тричі.

Слава: тропар, глас 4:

Вно́силася в пе́репис коли́сь зо ста́рцем Йо́сифом,́* як та, що од сімені Дави́дового, в Вифлеє́мі Маріа́м,́* но́сячи в ло́ні без сімені Зача́того.́* Наста́в же час роди́ти, і місця жо́дного не було́ в заїзді,́* але́ на́че кра́сна пала́та,́* верте́п Цари́ці показа́вся.́* Христо́с ражда́ється, щоб воскреси́ти раніше впа́лий о́браз.

І нині: богородичний:

Не ма́ємо відва́ги че́рез мно́гі гріхи́ на́ші,́* але́ Ти вблага́й Рожде́нного від Те́бе, Богоро́дице Діво;́* бо ве́льми могу́тнє Ма́тері моління, щоб здобу́ти Влади́ки благовоління.́* Не погорду́й мольба́ми грішників, Всечи́стая,́* бо ми́лостивий і спасти́ у си́лі Той,́* Хто й стражда́ти за нас ізво́лив.

Прокімен, глас 4:

«Із ло́на пе́ред зірни́цею зроди́в я Тебе́», – кля́вся Госпо́дь і не розка́ється. (Пс 109:3Б-4А)

Стих: Сказа́в Госпо́дь Го́сподеві моє́му: «Сиди́ право́руч ме́не». (Пс 109:1А)

Пророцтва Ісаї читання (7:10-16; 8:1-4, 8-10)

Дода́в Госпо́дь ще ці слова́ переда́ти Аха́зові, гово́рячи: «Попроси́ собі знак у Го́спода Бо́га твого́ в глибині або́ на висоті». І сказа́в Аха́з: «Не бу́ду проси́ти і не бу́ду спокуша́ти Го́спода!» І сказа́в Іса́я: «Послу́хайте ж, до́ме Дави́дів! Невже́ ма́ло вам вступа́ти в борню́ з людьми́? І як ви з Го́сподом у борню́ вступа́єте? Тому́ Госпо́дь Сам дасть вам знак: ось, Діва зачне́ в утро́бі і наро́дить Си́на, і наречу́ть ім’я́ Йому́: Еммануїл. Ма́сло і мед Він їстиме, перш ніж спізна́є, як воліти зло або́ обира́ти добро́. Тому́ що, перш ніж Дитя́ спізна́є добро́ або́ зло, відки́не лука́вство, обере́ добро́». І сказа́в Госпо́дь мені: «Візьми́ собі сувій нови́й, вели́кий, і напиши́ на ньо́му гри́фелем лю́дським: ско́ро зверши́ться захо́плення здо́бичі – бо вже наста́ло. І свідками Мені вчини́ вірних люде́й: Урію свяще́ника і Заха́рію, си́на Варахії». І приступи́в я до проро́чиці, і понесла́ вона́ в утро́бі і породи́ла си́на. І сказа́в мені Госпо́дь: «Наречи́ Йому́ ім’я́: “Ско́ро зага́рбай, шви́дко пограбу́й”. Бо перш ніж навчи́ться Дитя́ зва́ти ба́тька або́ ма́тір, захо́пить Він си́лу Дама́ску і здо́бич Самарії пе́ред лице́м царя́ Ассирійського». З на́ми Бог, розумійте, наро́ди, і покоря́йтеся, почу́йте аж до кра́ю землі. Могу́тні, покоря́йтеся: бо якщо́ зно́ву зміцнієте, зно́ву і перемо́жені бу́дете. І хоч би яки́й за́дум ви заду́мали, зруйну́є Госпо́дь; і хоч би яке́ сло́во ви промо́вили, не зоста́неться у вас, бо з на́ми Бог!

До Євреїв послання святого апостола Павла читання

Зачало 304 (1:10-2:3)

«В нача́лі Ти, Го́споди, зе́млю оснува́в, і діла́ рук Твоїх – небеса́. Вони́ заги́нуть, Ти ж перебува́тимеш, і всі, як оде́жа, зіста́ріються, і як покрива́ло, Ти зів’є́ш їх, і зміняться. Ти ж той сами́й єси́, і літа́ Твої не скоро́тяться». До ко́го ж із Ангелів коли́ мо́вив [Бог]: «Сиди́ право́руч ме́не, до́ки не положу́ ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх»? Чи ж не всі вони́ – служе́бні ду́хи, яки́х посила́ють до по́слуг тим, що ма́ють успадкува́ти спасіння? Тому́ ми му́симо вважа́ти ду́же пи́льно на те, що почу́ли, щоб не знесло́ нас течіє́ю. Бо якщо́ сло́во, оголо́шене Ангелами, було́ таке́ зобов’язу́юче, що вся́кий його́ пере́ступ і непо́слух прийма́в справедли́ву ка́ру, то як утече́мо ми, коли́ занедба́ємо таке́ вели́ке спасіння? Воно́, споча́тку проповідане Го́сподом, було́ підтве́рджене нам ти́ми, що [його́] чу́ли.

Євангеліє від Матея, зачало 3 (2:1-12)

Коли Ісус народився у Вифлеємі Юдейськім за днів Ірода царя, мудреці прийшли в Єрусалим зі Сходу і спитали: Де цар юдейський, що народився? Бо ми бачили його зорю на сході і прийшли поклонитись йому. Почувши це, цар Ірод стривожився, і ввесь Єрусалим з ним. Зібравши всіх первосвящеників та книжників народних, він випитував у них, де Христос має народитись. Вони йому сказали: У Вифлеемі Юдейськім, бо так написано пророком: І ти, Вифлеєме, земле Юди, нічим не менший між містами Юди, бо з тебе вийде вождь, що буде пасти мій народ, Ізраїля. Тоді Ірод, покликавши тайкома мудреців, випитав у них пильно про час, коли з’явилась зоря, і відіслав їх у Вифлеем, кажучи: Ідіть та розпитайтесь пильно про дитя, і коли знайдете, сповістіть мені, щоб і я пішов йому вклонитись. Вислухали вони царя і пустилися в дорогу. І ось зоря, що бачили на сході, ішла перед ними, аж поки не прийшла і не стала зверху, де було дитятко. Побачивши зорю, вони зраділи радістю вельми великою. Увійшли до хати і побачили дитятко з Марією, матір’ю його, і, впавши ниць, поклонились йому; потім відкрили свої скарби і піднесли йому дари: золото, ладан і миро. І, попереджені в сні не завертати до Ірода, пустились іншою дорогою у край свій.

Кондак, глас 3:

Діва днесь Предвічне Сло́во́* в верте́пі гряде́ роди́ти невимо́вно.́* Лику́й, вселе́нна, почу́вши се,́* просла́в із Ангелами і па́стирями́* То́го, Хто хо́че яви́тися Дитя́м мали́м – Предвічного Бо́га.

Відтак:

Ско́ро хай зустрінуть нас щедро́ти Твої, Го́споди, бо зубожіли ми ве́льми. Поможи́ нам, Бо́же, Спаси́телю наш, за́для сла́ви Імені Твого́. Го́споди, ізба́в нас і очи́сти гріхи́ на́ші за́для Імені Твого́. (Пс 78:8-9)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, навідай і зціли́ не́мочі на́ші, Імені Твого́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, Ти, що єси́ на небеса́х, неха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, неха́й при́йде Ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого. Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва на віки. Амінь.

Відтак ці самогласні:

Стих: Бог із Півдня при́йде,́* і Святи́й із Гори́, отіненої пу́щі. (Авв 3:3А)

Глас 2: Коли́ Йо́сиф, Діво,* печа́ллю себе́ жа́лив, до Вифлеє́му йдучи́,* взива́ла Ти до ньо́го:* «Чом ти, ба́чачи мене́ вагітною,* хму́ришся і бенте́жишся,* несвідо́мий взагалі страшно́го та́їнства,* яке́ в мені стає́ться?* Відки́нь наре́шті вся́кий страх, пізнаючи́ неми́слиме:* ни́ні бо в утро́бі моїй* Бог схо́дить на зе́млю ра́ди ми́лости і плоть прийма́є* – Той, Кому́, наро́джуваному зри́мо,* як Сам Він благоволи́в,* ти, спо́внившись ра́дістю, покло́нишся як Творце́ві твоє́му,* Яко́го Ангели оспівують безупи́нно* і славосло́влять із Отце́м і Ду́хом Святи́м!»

Стих: Го́споди, почу́в я по́голос Твій – і убоя́вся,́* збагну́в діла́ Твої – і здивува́вся. (Авв 3:2А)

Глас 6: Се – Бог наш,* не зрівня́ється з Ним інший,* що роди́вся од Діви і жив із людьми́;* у я́слах убо́гих ба́читься лежа́чим,* як сме́ртний – Син Єдиноро́дний,* і пелена́ми повива́ється Сла́ви Госпо́дь;* і волхвів звізда́ скеро́вує до поклоніння Йому́,* і ми співа́ємо:* «Тро́йце Свята́я, спаси́ ду́ші на́ші!»

Слава, і нині:

Глас 1: Прийдіте, вірні,* піднесімося богонатхне́нно* і Боже́ственне схо́дження з висоти́ до нас* у́зримо у Вифлеє́мі я́сно;* і, умо́м очи́стившись,* принесім у житті чесно́ти за́мість ми́ра,* з вірою завчасу́ готу́ючи від душе́вних скарбів* прихід Різдва́, взива́ючи:* «Во ви́шніх сла́ва Бо́гу в Тро́йці,* че́рез Яко́го між людьми́ благовоління яви́лося* для відку́плення Ада́ма від перворо́дного прокля́ття,* Він бо – Чоловіколю́бець!»

Господи, помилуй. (40)

Молитва св.Єфрема Сирійського: Благословенне Немовля, що нині Вифлеем возвеселило! Благословенне Отроча, що радість людству дарувало днесь! Благословен Багатий, котрий вбогість нашу збагатив раптово! Благодарення Джерелу, що для очищення нашого розлилось! Благодарення Милосердому, Який закам’янілість нашу на собі поніс! Хвала Тому, Хто жодної потреби в похвалах наших не має, жадає ж через те їх, шо любить нас і вимагає слави, щоб відтак нагородити нас! Ти не вимагаєш від нас понад сили наші, Благий! Ти єси море слави, від нашої прослави незалежне! Прими ж по благості Твоїй і цю краплю славослов’я, бо Тобі слава подобає, з безначальним Отцем Твоїм і пресвятим, благим й животворящим Твоїм Духом нині, повсякчас і на віки віків. Амінь.

Вступний стих: Го́споди Бо́же О́тче Вседержи́телю, Го́споди Си́не єдиноро́дний, Ісу́се Хри́сте, і Свя́тий Ду́ше, єди́не Божество́, єди́на Си́ло, поми́луй мене́ грі́шного, і так, як я розважа́ю над Твої́ми при́судами, спаси́ мене́, недосто́йного раба́ Твого́, бо благослове́н єси́ на ві́ки вікі́в. Амі́нь.

Прийдіте, поклонімся Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся Христо́ві, Царе́ві на́шому Бо́гу.

Прийдіте, поклонімся і припадім до само́го Го́спода Ісу́са Христа́, Царя́ і Бо́га на́шого.

Псалом 109

Сказа́в Госпо́дь Го́сподеві моє́му: «Сиди́ право́руч ме́не, до́ки не положу́ ворогів Твоїх підніжжям ніг Твоїх». Жезл си́ли пошле́ Тобі Госпо́дь із Сіо́ну, – і владарю́й по́серед ворогів Твоїх! З Тобо́ю влада́рство в день си́ли Твоє́ї, у ся́йвах святи́х Твоїх. «Із ло́на пе́ред зірни́цею зроди́в я Тебе́», – кля́вся Госпо́дь і не розка́ється: «Ти – ієре́й повік по чи́ну Мелхіседе́ка». Госпо́дь право́руч Те́бе сокруши́в у день гніву Свого́ царів, суди́тиме наро́ди, напо́внить поле́глими, сокруши́ть го́лови мно́гих на землі. Із пото́ку на доро́зі пи́тиме, тому́ піднесе́ го́лову вго́ру.

Псалом 110

Ісповім Тебе́, Го́споди, всім се́рцем моїм у ра́ді пра́вих і грома́ді. Вели́кі діла́ Госпо́дні, жада́нні у всьо́му – во́лі Його́. Ісповідання і ве́лич – діло Його́, і пра́вда Його́ трива́є повік-віку. Па́м’ять сотвори́в Він чудеса́м Своїм; ми́лостивий і ще́дрий Госпо́дь: пожи́ву дав тим, що боя́ться Його́, пам’ята́тиме повік завіт Свій. Могу́тність діл Своїх яви́в лю́дям Своїм, щоб да́ти їм спадкоє́мство язи́чників. Діла́ рук Його́ – істина і суд, вірні всі за́повіді Його́, утве́рджені повік-віку, дове́ршені в істині і правоті. Ви́зволення посла́в наро́дові Своє́му, заповів повік завіт Свій; святе́ і страшне́ Ім’я́ Його́. Нача́ло му́дрости – страх Госпо́дній, і розуміння до́бре – всім, що трима́ються її. Хвала́ Йому́ трива́є повік-віку.

Псалом 85

Приклони́, Го́споди, ву́хо Твоє́ і почу́й мене́, бо нужде́нний і вбо́гий я. Збережи́ ду́шу мою́, бо благочести́вий я; спаси́, Бо́же мій, раба́ Твого́, що упова́є на Те́бе. Поми́луй мене́, Го́споди, бо до Те́бе взива́тиму весь день. Звесели́ ду́шу раба́ Твого́, бо до Те́бе, Го́споди, возніс я ду́шу мою́. Бо Ти, Го́споди, благи́й і негнівли́вий, і многоми́лостивий до всіх, що призива́ють Тебе́. Ви́слухай, Го́споди, моли́тву мою́ і воньми́ го́лосу моління мого́. В день скорбо́ти моє́ї взива́ю до Те́бе, бо Ти почу́єш мене́. Нема́ подібного до Те́бе між бога́ми, Го́споди, і нема́ рівного по діла́х Твоїх. Всі наро́ди, скільки їх сотвори́в єси́, при́йдуть і покло́няться пе́ред Тобо́ю, Го́споди, і просла́влять Ім’я́ Твоє́. Бо вели́кий Ти, і тво́риш чудеса́, Ти єси́ Бог єди́ний. Наста́в мене́, Го́споди, на путь Твою́, і ходи́тиму в істині Твоїй; хай звесели́ться се́рце моє́ боя́зню Імені Твого́. Ісповім Тебе́, Го́споди Бо́же мій, всім се́рцем моїм і просла́влю Ім’я́ Твоє́ повік, бо вели́ка ми́лість Твоя́ на́до мно́ю, і Ти ізба́вив ду́шу мою́ з Аду щонайгли́бшого. Бо́же, законопересту́пники повста́ли на ме́не, і збо́рище си́льних шука́ло ду́шу мою́, і не поста́вили Тебе́ пе́ред собо́ю. Але́ Ти, Го́споди Бо́же мій, ще́дрий і ми́лостивий, довготерпели́вий і многоми́лостивий і істинний. Згля́нься на ме́не і поми́луй мене́, дай си́лу Твою́ слузі Твоє́му і спаси́ си́на Твоє́ї слуги́ні. Сотвори́ на мені знаме́ння на бла́го, і хай поба́чать нена́висники мої і постидя́ться, бо Ти, Го́споди, допоміг мені і потішив мене́.

Слава, і нині:

Алилу́я, алилу́я, алилу́я, сла́ва Тобі, Бо́же. Тричі.

Го́споди, поми́луй. Тричі.

Слава: тропар, глас 4:

Вно́силася в пе́репис коли́сь зо ста́рцем Йо́сифом,́* як та, що од сімені Дави́дового, в Вифлеє́мі Маріа́м,́* но́сячи в ло́ні без сімені Зача́того.́* Наста́в же час роди́ти, і місця жо́дного не було́ в заїзді,́* але́ на́че кра́сна пала́та,́* верте́п Цари́ці показа́вся.́* Христо́с ражда́ється, щоб воскреси́ти раніше впа́лий о́браз.

І нині: богородичний:

Ти, що нас ра́ди роди́вся од Діви́* і, розп’я́ття перетерпівши, Благи́й,́* роззбро́їв сме́ртю смерть і яви́в Воскресіння, як Бог,́* не погорду́й ти́ми, кого́ сотвори́в Ти руко́ю Твоє́ю;́* яви́ чоловіколю́біє Твоє́, Ми́лостивий,́* прийми́ Роди́тельку Твою́ – Богоро́дицю, що заступа́ється за нас,́* і спаси́, Спа́се наш, люде́й зневірених.

Прокімен, глас 4:

«Ма́тір Сіо́н!» – ска́же чоловік; і Чоловік народи́вся в ньо́му. (Пс 86:5А)

Стих: Осно́ви Його́ на го́рах святи́х. (Пс 86:1)

Пророцтва Ісаї читання (9:6-7)

Дитя́ народи́лося нам, Син, і да́лося нам, Яко́го влада́рство було́ на плечі Його́. І наріка́ється ім’я́ Його́: Вели́кої Ра́ди Ангел, чуде́сний Дора́дник, Бог Кріпкий, Воло́дар, Князь ми́ру, Оте́ць майбу́тнього віку, бо приведе́ Він мир на князів, мир і здоро́в’я Його́. І вели́ка вла́да Його́, і ми́рові Його́ нема́є кра́ю на престо́лі Дави́да і в ца́рстві його́, щоб укріпи́ти його́ і підтри́мати його́ в суді і справедли́вості від ни́ні і до віку. Ре́вність Го́спода Савао́та вчи́нить се!

До Євреїв послання святого апостола Павла читання

Зачало 306 (2:11-18)

Бра́ття, Освя́чуючий і освя́чувані, всі – від Одно́го: з ціє́ї причи́ни Він не соро́миться назива́ти їх брата́ми, ка́жучи: «Возвіщу́ Ім’я́ Твоє́ бра́тії моїй; по́серед собо́ру оспіва́ю Тебе́». І ще: «Я бу́ду надіятися на Ньо́го». І ще: «Ось я і діти, яки́х дав мені Бог». Тому́, як діти – уча́сники пло́ті і кро́ви, так і Він став спільником пло́ті і кро́ви, щоб че́рез смерть низложи́ти то́го, хто ма́є вла́ду над сме́ртю, то́бто дия́вола, і ви́зволити всіх тих, кого́ страх сме́рти все життя́ трима́в у ра́бстві. Бо, звісно, не [приро́ду] Ангелів Він прийма́є, а насіння Авраа́мове прийма́є. Тому́ Він му́сів у всьо́му бу́ти подібний до братів, щоб ста́ти ми́лостивим та вірним Первосвяще́ником [у служінні] пе́ред Бо́гом для умилости́влення за гріхи́ наро́ду. Бо, як Сам Він постражда́в, бу́вши ви́пробуваний, [то] мо́же допомо́гти тим, що прохо́дять че́рез про́бу.

Диякон: Прему́дрість! Про́сті! Ви́слухаймо свято́го Єва́нгелія…

Євангеліє від Матея, зачало 4 (2:13-23)

Як відійшли мудреці, ангел Господній з’явився у сні Йосифові і каже: Устань, візьми дитятко і його матір, і втікай у Єгипет, і пробудь там, поки я тобі не скажу, бо Ірод розшукуватиме дитя, щоб його вбити. Вставши, Йосиф узяв уночі дитятко та його матір і пішов у Єгипет, де пробув до смерти Ірода, щоб збулось сказане Господом через пророка: З Єгипту я покликав мого сина. Тоді Ірод, побачивши, що мудреці насміялися з нього, розлютився вельми і послав убити у Вифлеємі й по всій окрузі всіх дітей, що мали менше, ніж два роки, згідно з часом, що пильно вивідав був від мудреців. Тоді збулось те, що сказав був пророк Єремія: В Рамі чути голос, плач і тяжке ридання: то Рахиль плаче за дітьми своїми і не хоче, щоб її втішити, бо їх немає. Якже вмер Ірод, ангел Господній з’явився у сні Йосифові в Єгипті і каже: Встань, візьми дитятко та його матір і вернися в Ізраїльську землю, бо вмерли ті, що чигали на життя дитятка. Встав він, узяв дитятко та його матір і прийшов в Ізраїльську землю, але почувши, що в Юдеї царює Архелай замість Ірода, батька свого, боявся іти туди. Попереджений же в сні, він пішов у галилейські сторони і, прибувши туди, оселився в місті, що зветься Назарет, щоб збулось сказане пророками, що Назорей назветься.

Кондак, глас 3:

Діва днесь Предвічне Сло́во́* в верте́пі гряде́ роди́ти невимо́вно.́* Лику́й, вселе́нна, почу́вши се,́* просла́в із Ангелами і па́стирями́* То́го, Хто хо́че яви́тися Дитя́м мали́м – Предвічного Бо́га.

Відтак:

Не відки́нь нас до кінця́ Імені Твого́ ра́ди, і не зруйну́й Завіту Твого́; і не віддаля́й ми́лости Твоє́ї від нас, за́для Авраа́ма, возлю́бленого Тобо́ю, і за́для Ісаа́ка, раба́ Твого́, і Ізра́їля свято́го Твого́. (Дан 3:34-35)

Святи́й Бо́же, Святи́й Кріпкий, Святи́й Безсме́ртний, поми́луй нас. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Пресвята́я Тро́йце, поми́луй нас; Го́споди, очи́сти гріхи́ на́ші; Влади́ко, прости́ беззако́ння на́ші; Святи́й, навідай і зціли́ не́мочі на́ші, Імені Твого́ ра́ди.

Го́споди, поми́луй. (3)

Сла́ва Отцю́, і Си́ну, і Свято́му Ду́хові, ни́ні і повсякча́с, і на віки віків. Амінь.

Отче наш, Ти, що єси́ на небеса́х, неха́й святи́ться Ім’я́ Твоє́, неха́й при́йде Ца́рство Твоє́, неха́й бу́де во́ля Твоя́, як на не́бі, так і на землі. Хліб наш насу́щний дай нам днесь; і прости́ нам довги́ на́ші, як і ми проща́ємо довжника́м на́шим; і не введи́ нас у споку́су, але́ ізба́в нас від лука́вого. Бо Твоє́ єсть Ца́рство, і си́ла, і сла́ва на віки. Амінь.

Самогласні:

Стих: Бог із Півдня при́йде,́* і Святи́й із Гори́, отіненої пу́щі. (Авв 3:3А)

Глас 3: Йо́сифе, скажи́ нам:* як Діву, яку́ взяв ти зі Святи́лища,* вагітною приво́диш у Вифлеє́м?* «Я, – гово́рить він, – проро́ків досліди́в* і, одкрове́ння отри́мавши од Ангела,* упе́внився, що Бо́га зро́дить Марія непоясне́нно;* Йому́ на поклоніння волхви́ зо Схо́ду при́йдуть,* із дара́ми кошто́вними слу́жачи».* Го́споди, що ра́ди нас воплоти́вся, сла́ва Тобі!

Стих: Го́споди, почу́в я по́голос Твій – і убоя́вся,́* збагну́в діла́ Твої – і здивува́вся. (Авв 3:2А)

Глас 7: Вража́вся Ірод, ба́чачи волхвів благоче́стя,* та, побо́рюваний гнівом,* докла́дно обчи́слював про́міжок ча́су;* матері бездітними става́ли,* і незрілі віком младе́нці гірко пожина́лися,* соски́ зсиха́лися,* і течії моло́чні зупиня́лися.* Вели́ке було́ жахіття!* Тим-то ми, вірні, зійшо́вшись благоче́сно,* поклонімося Христо́вому Різдву́.

Слава, і нині:

Глас 6: Днесь ражда́ється од Діви Той, Хто все творіння де́ржить у руці;* вере́ттям, як сме́ртний, пелена́ється єство́м недоторка́нний Бог;* у я́слах возлежи́ть Той, Хто утве́рдив небеса́ сло́вом на поча́тку;* із сосків молоко́м году́ється Той, Хто в пусте́лі ма́нну дощем проли́в наро́дові;* волхвів призива́є Жени́х Це́ркви;* дари́ їх прийма́є Син Діви.* Поклоня́ємся Різдву́ Твоє́му, Хри́сте;* поклоня́ємся Різдву́ Твоє́му, Хри́сте;* поклоня́ємся Різдву́ Твоє́му, Хри́сте:* покажи́ нам і Боже́ственне Твоє́ Богоявління!

Господи, помилуй. (40)

Молитва св.Василія Великого: Господи Отче небесний, глибино благості і чоловіколюб’я, Ти умудрив волхвів і пастирів у малому Немовляті поклонялись Великому Богу, не звертаючи уваги на видиме, але славословлячи велич Божества. Очисти очі сердець наших, щоб Сила Божественна, що як світло, возсіяла через людське тіло, просвітила нас, щоб із відкритим лицем віддзеркалювали ми Славу Твою і щоб преображатися нам із слави в славу благодаттю і чоловіколюб’ям Господа нашого Ісуса Христа, Якому слава і влада на віки віків. Амінь.